Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ тридцять дев’ятий 

Коли Криптор виходив зі свого селища, то став на коліна перед табличкою, що означала назву населеного пункту. Він прочитав молитву, тричі перехрестився, і з певним трауром на обличчі прямував до корабля. Він низько опустив голову, намагаючись сховати погляд від всього світу. Йому хотілося зустрітися з Богом у ту мить. 

                          З протоколу  затримання Криптора 

Він сидів у наручниках, поклавши руки на стіл. Йшла вже друга година надання свідчень. Криптор розповів Єнсу всю інформацію до арешту Ґранда. Свідчення сина й батька майже нічим не відрізнялися. Всі стомилися, але наказ був якнайшвидше дізнатися всю подальшу історію Криптора аж до моменту затримання. 

-Я розумію, що ти вже виснажений як і я, але можеш мені розповісти далі, що ти робив після того, як втік з Фобоса? 

Криптор важко видихнув й струснув плечима білу рясу: 

-Перше, що я захотів, так це полетіти на Плутон. Поки був в агонії, не помітив, що паливо може закінчитися. Пролітавши біля Сатурна, зробив дозаправлення на Титані. Далі ж прямо полетів до Нептуна, ще раз додав пального, і вже спокійно на Плутон.  

-Що ти там хотів робити? 

-Коли я приземлився на руїни біля колишнього ангара, то не зрозумів, що мені тут потрібно. Мабуть, хотілося дізнатися як воно там все облаштоване на той момент. Одягнув скафандр, і рушив до входу. Важко було йти через купу металу й каміння. Та я зумів пробратися до колишньої зали, де проводилися засідання; пил, розруха; намагався увімкнути щось, але нічого не працювало. Далі вирішив піти нижче. Ліфт не працював, спускався драбиною. Діставшись останнього поверху, побачив зверху отвір: внизу лежали уламки крейсера, купа каміння, дротів і всякого залізяччя. Полазив по них, але так і нічого не знайшов, хоча я й не знав, що шукаю. Але згодом я бачу тунель, який був розчищений.  

Криптор спинився на мить. У його голові промайнуло бомбардування Плутону. Він звів погляд на сіру підлогу й, не відводячи погляду, продовжував говорити: 

  - Я добре пам’ятав план зачистки. У документах про нього нічого не йшлося.  Тоді мені набридло лазити, та й взагалі зголоднів. Пішов до корабля. Але дорогою я побачив цікаву картину: чийсь інший корабель приземлився на Плутон. На щастя, я вимкнув свій корабель повністю, тому мене не було видно. Я прискорився, і здійнявся на пагорб; примружив очі, і геть нічого не побачив. Дістав збільшувач і овва, міг хоч щось роздивитися: корабель видно приватний, нічим не відрізнявся по кольору, крім червоної смуги посередині, крила не складаються, чимось схожий на давній літак. З нього вийшла людина, ясна річ, в скафандрі, і почала йти в протилежну сторону від головного входу. Я зрозумів, що краще лишити цю особу тут, а самому краще втекти. 

   Він важко зітхнув. Його зморений погляд знову зустрівся з суворим Єнсом, який за всю розповідь не промовив і звуку, але на цей раз, відчувши затяжну паузи, він заговорив: 

    - І, що ти робив далі? 

  - Вимкнувши всі датчики, вилетів на Марс. По дорозі дізнався, що Ґранда ув’язнили на Сатурні. Вже пролітаючи його я увімкнув навігацію. Я люблю Болгарську область, тому обрав саме там оселитися. Приземлившись тиждень жив на власних запасах. Було очевидно, що мені прийдеться йти в якесь поселення. Я не встиг пройти сто метрів як побачив старого священника. Попросив води. Він не відмовив. Згодом я попросив чи зможе він мені дати притулок. Він погодився, але за умовою, що я буду допомагати йому в богослужінні. Тоді я скептично ставився до віри, думав, що то старомодно, але з часом  мене зацікавила це. Через вісім місяців мій вчитель, отець Михайло, помер, і служба передалась на мої руки. І так служив Господу і людям аж до вчорашнього дня. 

Єнс хитав головою, занотовуючи у своїй пам’яті найважливішу інформацію зі слів Криптора. 

-Так, добре. А тепер скажи, ти не вилітав на власному кораблі десь два тижні тому? 

-Я вам вже говорив, що я всі три роки жив у своєму селищі і нікуди не виїжджав. 

-Готова бортова історія корабля? - запитав Єнс у мікрофон. 

-Так, готова. Його слова підтверджені: борт злітав востаннє три роки тому, - сказали йому у відповідь. 

-Дякую тобі, Крипторе. Ти надав нам важливу інформацію. Тепер ми знаємо, що це не ти знищив вантажний корабель. 

-Як ви могли подумати, що це я міг знищити вантажник? Які мені з цього мотиви? 

-Вибач, однак на своєму кораблі ти маєш лазерні гармати. Про тебе ніхто не чув, тому ми висунули таке припущення. 

-Хто б не зробив цей теракт, але нехай душі  загиблих упокоїть Господь у раю. 

-Амінь, - закінчив Єнс, встаючи зі стільця. 

    Криптора вивели з кімнати. Єнса за дверима вже чекала Фахріє, яка також спостерігала за цим допитом. 

-Я вірю всьому, окрім моменту на Плутоні. Чомусь беруть сумніви. Зазвичай в таких ситуаціях ти навпаки йдеш за незнайомцем, а не тікаєш, - почала голова розвідки. 

-Якщо чесно, мене це також збентежило. Але який сенс йому брехати?