Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

Лера відкрила рота від подиву, але потім швидко закрила. Все сходилося. Інші два елементи були в Андрія.

— А що може цей амулет, якщо його зібрати?

— Я не знаю. — ще раз покрутила в руках фігурку Уляна. — А чому питаєш?

 Дівчинка вже хотіла відмахнутися, але потім раптом на думку прийшла чудова ідея: «Розповісти!»

Поки вони пили чай, Лера, намагаючись не пропустити дрібних деталей, переказувала подрузі всю історію пошуків амулета. Але попри її припущення, Уляна  на почуте відреагувала дуже спокійно.

— Чому раніше нічого не розказували? Я могла б чимось допомогти.

Лера ображено підтиснула губи.

— Ти весь семестр десь пропадала…

Договорити не вдалося — задзвонив телефон. Телефонував Андрій. Лері страшенно не хотілося розповідати про те, що вона знайшла третю частину амулета і розтріпала про все Уляні. Прийдеться знову йти до нього.

— Я дізнався, де третій елемент! — у його голосі чулося неприховане захоплення собою. — Він на вокзалі!

Тепер Лері довелося розповісти Андрію про події минулого вечора. За звуком у телефоні Лера зрозуміла, що Андрій образився. Він пирхнув, почувши, що про його дорогоцінний амулет знає ще хтось. 

— Добре... — так і не згадавши більше про амулет, він відключився.

— Дивно… Йому що, не потрібен камінь? — Лера сіла на перший-ліпший стілець.

Попереду був тиждень зимових канікул. І жодних тобі пошуків та згадок про амулет.

У гості Андрій її більше не запрошував. Йому не подобалося, що в Лери виходило краще, ніж у нього. Його розпирало від ревнощів. Хлопчик не хотів миритися з тим, що амулет стихій більше не його таємниця. Про нього тепер ще знає  балакуча Бондарева, яку він не переносив.