Читати книгу - "Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі"

Принц Руслан зрозумів, що йому не слід з'являтися, адже він сказав батькові, що поїхав до Норвегії. Руслан придумав причину, щоб не йти до суду, і виявилося, що Те Йон не вимагала його присутності.  

Пізніше Зухра з сином подякувала йому за те, що врятував її чоловіка і не дозволив Ердогану стріляти в нього.  

Катар, Доха

У столиці Катару, Досі, відбувався верховний суд, де зібралися всі жителі катарці, щоб почути вирок еміра Ібрагіма аль Шафа: чи засудять Ердогана за злочини, чи ні. Крім того, емір Ібрагім відвідав Аль-Захару разом із радником і охоронцем Джафаром. Вони дізналися, що завдяки одному посланню від принца Руслана (хоча вони не знали, що це був він), вдалося спіймати одного з рабовласників. Там також були інші рабовласники, яких мали судити, і це рішення прийме сам емір Ібрагім.

Увесь зал перебував у напруженому очікуванні. Суддя оголосив голосом:  
— Його Королівська Величність Ібрагім ібн Анвар ібн Хассім ібн Хассім І аль Шаф!

І в цей момент велично з'явився Ібрагім аль Шаф у супроводі слуг і радників. Серед них були також його старші сини, шейхи-принци Діма, Тимофій, Алі та Хазар. Вони також мали судити злочинців як важливі персони.

Емір Ібрагім аль Шаф постав перед своїми підданими в одязі, що був справжнім витвором мистецтва. Він носив бездоганно білий тоб, який виблискував на сонці як символ чистоти і мудрості. Поверх тобу був бишт із найтоншого чорного шовку, прикрашений золотою вишивкою, що нагадувала сяйво зоряного неба. Вишивку виконали вручну, вплітаючи візерунки, що символізували давні арабські традиції.

Його гутра — білосніжна хустка — елегантно закріплена агалом із чорного шовку і золотих ниток. Агаль додавав образу величності та суворості. На руках еміра сяяли персні з дорогоцінними каменями: один із сапфіром, що символізував мудрість, і другий із рубіном, який уособлював силу і пристрасність.

Кожна деталь одягу еміра Ібрагіма аль Шафа підкреслювала його велич, владу і шану до культурної спадщини народу. Він виглядав як уособлення арабської історії та сучасної величі.

Його старші сини, шейхи-принци, також були одягнені з величчю. Глядачі низько вклонялися їм із пошаною. Потім вони зайняли свої місця, а їхні господарі пройшли до крісел, де мали вершити суд над злочинцями.

У залі суду з’явилася адвокатеса Те Йон разом із Зухрою, її чоловіком Меліком та засудженим Ердоганом, який їм погрожував і також найняв адвоката. Суд розпочався із зачитування звинувачення Ердогану. Потім Те Йон почала перераховувати компрометуючі факти проти Ердогана, зазначивши, що він неодноразово відбирав у простих людей бізнеси та погрожував їм пістолетом. Те Йон знайшла всі докази проти Ердогана і попросила Його Величність засудити Ердогана за законом.

Після цього виступив адвокат Ердогана, який почав стверджувати, що землі та бізнеси належать Ердогану по праву, а прості люди нібито їх у нього вкрали. Але Те Йон знайшла ще більше доказів, що ці землі він привласнив незаконно, і адвокат Ердогана нічого не зміг зробити.

Емір Ібрагім порадився зі своїми синами, вислухавши аргументи адвокатів. Потім він велично встав і запитав у засудженого:  
— То ти справді обманював, крав землі та бізнеси у людей? І гірше того — ти погрожував бідним людям. За це тебе карають п’ятьмастами ударами батогом і п’ятьма роками ув’язнення. Заберіть його!  

Ердоган обурено стояв, але його вивели. Його родина намагалася зупинити це, але рішення еміра Ібрагіма було остаточним. Це означало, що справедливість перемогла. Зухра і Мелік подякували Його Величності Ібрагіму та його синам, а потім адвокатесі Те Йон, адже завдяки їй злочинця засудили, і права цієї родини були захищені.

Після цього вони залишили залу, а наступними засудженими були рабовласники. Емір Ібрагім став суворим і сказав:  
— Ви знаєте, чому ви тут? Тому що ви заслужили муки, так само як ваші раби мучилися. У них були сім’ї, а ви знищили їхні села. Ми навіть співпрацювали з королем Саудівської Аравії Абдул-Азізом аль Шаудом, адже у його країні ви викрали невинних людей та вбили ынших людей в маленькому селі. Він також просив жорстоко покарати вас і повернути бідних людей додому. Він дозволив судити вас у Катарі. Наш наказ — вас негайно стратити.  

Рабовласники жалюгідно намагалися благати еміра та шейхів-принців про помилування, але емір і шейхи-принци були непохитними. Емір Ібрагім голосно заявив:  
— Якщо буде таке злочинне діяння, як продаж людей, це каратиметься стратою. Тепер вони будуть страчені сьогодні.  

На подвір’ї, у присутності еміра Ібрагіма та його шейхів-принців, вони суворо стояли і спостерігали, як рабовласників стратили. Вони пишалися тим, що покарали злочинців, і це буде уроком для кожного, хто порушить закон.

Вечірнє повітря було прохолодним, коли Те Йон запросила Руслана на розмову. У її погляді читалася легка настороженість, і вона спокійно сказала:  
— Руслане, ти уникнув суду сьогодні. Чому?  

Руслан на мить задумався, відчуваючи її проникливий погляд.  
— Я просто… вирішив, що моя присутність буде зайвою, — відповів він, намагаючись звучати впевнено, щоб приховати справжню причину.  

Те Йон уважно поглянула на нього, але не стала наполягати.  
— Це твоя справа, Руслане. Я не буду втручатися у твоє особисте життя. У кожного з нас є свої таємниці. Але коли прийде час, я муситиму з тобою дещо обговорити.  

Її слова заінтригували Руслана, але він зрозумів, що зараз не час задавати питання. Те Йон м’яко усміхнулася й додала:  
— Відпочивай сьогодні. Ти це заслужив.  

Руслан коротко кивнув і вийшов на вулицю, щоб подихати свіжим повітрям. Там його вже чекала Катя з легкою усмішкою на обличчі.  
— Погуляємо? — запитала вона, трохи пританцьовуючи від прохолоди.  

— Погуляємо, — відповів Руслан, і на його обличчі з’явилася тепла усмішка.  

Вони вирушили вечірніми вуличками, де їх оточували вогники ліхтарів. Атмосфера була наповнена романтикою і легкістю. Вони обидва знали, що зробили сьогодні добру справу, допомогли людям, і тепер могли просто насолоджуватися моментом — далеко від турбот і обов’язків.