Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

- Значить, я з'явився саме вчасно, - Адам сів поруч з нею на низьку лавку, і Єва машинально простягнула йому краєчок своєї ковдри.

І те, що було абсолютно нормально для неї - для Адама, прояв турботи з боку іншої людини, послужив черговому сплеску емоцій , ще одним гачком, яким він чіплявся за цю дівчину.

- Давай, послухаємо тепер ці думки вголос, люблю, коли все розкладено по поличках.

- Мені здається, що мої біологічні батьки намагалися позбутися від мене як від бракованого створіння. Ось тому мене і кинули під час припливу, але якийсь ідіот мене врятував. Навіщо? - Єва хотіла виговоритися і тому навіть була вдячна Адаму за компанію. - Я приношу в це життя одні неприємності і страждання. Всім. Розбиваю хлопцям серця, зраджую тим, кого люблю, залишаю друзів, навіть власну дитину нагородила смертельною хворобою. У мене таке відчуття, що знову щось піде не так, що в найвідповідальніший момент - я схиблю і хтось близький мені буде мучитися. Адже я вже підводжу нашого сина, я ніяк не можу завагітніти. Тебе це моторошно засмучує, я бачу і просто захоплююся твоєю стійкістю, Адаме, тому що у нас все одно немає ніякої гарантії, що наша наступна дитина буде відповідним донором. У цьому світі дуже мало людей, які мене люблять, але навіть їх я змушую проклинати мене. 

- Це все? - з дивною іронією хмикнув Адам. - Звичайно, можна піти втопитися і завершити розпочате тими потворами, які тебе кинули. І в принципі малодушні нікчеми так і роблять - опускають руки і не хочуть боротися. Виживає тільки той, хто впевнено б’ється до останнього, навіть коли усі навколо кричать, що все скінчено. Я абсолютно впевнений, Єво, що ти  якраз борець, ти не здасися проблемам. Усі колись комусь розбивають серця, когось зраджують і роблять помилки. Зараз ти дивишся на все з темної сторони в вихорі емоцій. Насправді ти робиш нашого сина щасливою  дитиною, своїми посмішками, ніжністю та увагою. Моє життя ти теж змінила і деякі моменти в ньому просто досконалі. До того ж, ти робиш відмінну рекламу, - легенько штовхнув він її своїм плечем , намагаючись закінчити жартом . 

Гірко посміхнувшись, Єва похитала головою:

- Підемо краще робити дитину.

- Навіщо кудись ходити? - інтонація Адама одразу змінилася, наповнившись томлінням. Його тіло вже потрапило в залежність від хімічних субстанцій, які виділяв його мозок в процесі заняття любов'ю.

Стягнувши з себе джинси, Єва залізла до нього на коліна і він укутав її зверху ковдрою. Це були якраз ті миті спонтанної пристрасті , коли вона неможливо бажала його. І тоді чарівні поцілунки і наелектризовані дотики виходили особливими, зухвалими, сексуальними, а стогони чуттєвими і неконтрольованими.

- Господи, яке ж це блаженство, - важко дихаючи, прошепотів Адам , ловлячи дотик її губ. - Це компенсує ті нервові зриви, які ти мені доставляєш, - додав він з поцілунком. - Я ніколи тебе не відпущу, Єво. У мене є всі права на тебе. І більше не смій мені хандрити!

Вранці, підбадьорившись духом і прекрасним світанком, Єва вислизнула з їхнього спільного ліжка незважаючи на те, що це був ранок суботи, коли можна було поніжитися трохи довше. Адам заскочив її на кухні якраз вже свіжу після душа, і вона світилася зсередини якимось незвичайним настроєм.

- Це приготування млинців на тебе так діє? - подав він свій голос, після п'яти хвилинного спостереження за нею.

- Ага, зараз налопаюся вуглеводів і почну пухнути в широчінь від щастя, - посміхнулася вона, підставивши йому обличчя для поцілунку, не віддаючи собі звіту як магнетично діє на нього її перетворення.

- Це лякає навіть мене, - вимовив Адам не зводячи з неї очей. - Ти така чарівна , що я сам собі заздрю. По фігу все, я хочу зробити це прямо зараз! - і різко відсунувши усе в бік, він ривком посадив Єву на робочу поверхню столу, нетерпляче розсовуючи її стегна, втрачаючи голову від того, що вона подається йому назустріч з таким же бажанням. - Ти неймовірна, зрадлива ... та ти просто відьма, ти зводиш мене з розуму , ... я ні за що вже не хочу ... жити без тебе.

... Через п'ять хвилин Єва знову продовжила смажити млинці, час від часу з посмішкою поглядаючи на Адама.

- Можеш відповісти мені на одне питання? П'ять років тому, в який момент ти зрозумів, що я та, яка тобі підходить ? Відразу або саме в той різдвяний вечір?

- Того вечора я вже прийшов з твердим наміром переспати з тобою, власне тому і прийняв запрошення Міранди. А зрозумів що ти та сама ... в другу нашу зустріч, ви тоді приїхали з Еріком до мого будинку , і ти ... з таким смішним виразом обличчя розглядала картину у вітальні, - Адам хмикнув. - Хто б міг подумати, що через п'ять з половиною років ти будеш спокушати мене своїми млинцями, носячи моє прізвище, і ми станемо називатися таким дивним для мене словом «сім'єю».

- А що якщо ти випадково зустрінеш іншу сумісну з тобою жінку? - провівши долонею по лобі, Єва залишила там білий слід від борошна. - Наприклад, через рік при знайомстві з якою-небудь дамою ти зрозумієш, що хочеш опинитися з нею в одному ліжку з-за свого загадкового внутрішнього поклику. Ти спробуєш її заради різноманітності?

Адам обурено пирснув, а потім розсміявся:

- Таке тільки ти могла придумати. Єво, різноманітність в даному контексті абсолютно для мене не може бути застосована, я дію практично, за принципом доцільності використання. Вже пробач за термінологію. Якщо ти будеш повністю мене задовольняти, навіть якщо в наших відносинах буде відсотків двадцять від того, що є зараз - я ніколи не подивлюся на іншу . Тому що в нашому з тобою випадку головну роль ще грають емоційні прив'язки, все обертається навколо Ніка, а яке відношення може мати стороння жінка , якщо у мене є ти. ... Ти що ж, приміряєш до себе ревнощі? ... Єво, ти сьогодні для мене просто ходячий феромон, з цієї лопаткою і забрудненим обличчям, - Адам знову наблизився, власницьких обіймаючи її за талію. - Сьогодні якийсь особливий день?