Читати книгу - "Магія без пам'яті, Мiла Морес"

- Повірити не можу, що ви в таке граєте, і що взагалі граєте! - говорю крізь сміх, коли ми закінчили одну місію.

- Чому ти дивуєшся? - Він мені широко посміхається.

- Ви ж такий...

- Який? - Сміється, показуючи всі свої ідеальні зуби. - Старий, хочеш сказати?

- Не зовсім так…

- Але з таким самим змістом. Я зрозумів, - він не в образі, це головне.

Грали ми до пізньої ночі, йти спати зовсім не хотілося, але довелося. Зате заснула я легко, швидко, без неприємних думок. Останнім часом мій сон остаточно налагодився.

Наступного вечора знову все пішло за тим самим сценарієм. Містер Нотрил сидить на дивані в штанях та футболці, а ще в капцях... у домашніх... Захотілося сфотографувати та поставити на заставку... Але я швидко змістила центр своєї уваги. Знов відволікла викладача від спілкування з білявкою, запропонувавши пограти. Ми засиділися так, що я зовсім забула про домашні завдання, а коли настав пізній вечір, схаменулась.

- Мені треба знайти десять заклинань для містера Холанда! – говорю з досадою. - Я зовсім забула.

Ну звичайно. Мене більше турбувало те, що мій улюблений викладач із премилою посмішкою спілкується у чаті з гарною дівчиною. Це затьмарило всі мої думки про навчання, а я взагалі-то взялася за розум і цілком успішно підправила свою репутацію, почавши регулярно виконувати домашні завдання і змістовно відповідати на парах. Могла би й кращою студенткою стати, якби трохи підналягла. Але ні, мені до рівня Маріси Іжевскі далеко.

- Давай я допоможу, - запропонував містер Нотрил. – Що тобі там треба зробити?

- Знайти десять незвичайних заклинань та вивчити їх. Демонструвати не треба, лише здати у текстовому вигляді.

- Незвичайних, отже, - він замислився. - І що незвичайного ти хотіла б начаклувати? - поглядає на мене жартівливим поглядом, руки продовжують впевнено керувати джойстиком. Сьогодні ми ганяємо на маленьких машинках, але не змагаємося між собою, працюємо в парі, ми заразом.

- Навіть не знаю, - задумалася, теж джойстик не випустила, продовжую перегони.

- Давай так. Ти вигадуєш дію, а я знаходжу для нього заклинання. Тільки я говоритиму їх тобі подумки, щоб ми тут не перебільшили з незвичайним.

- Іде, - я задоволено усміхнулася, - та-а-ак, що б таке придумати... Ще й десять штук треба, я так багато не придумаю.

- Спробуй, нічого складного.

- Може ви підкажете? – вже починаю просити.

- Давай ти сама. Твої ідеї – мої заклинання. Впораємося за дві хвилини.

- Гаразд, - все ще думаю. Що містер Холанд мав на увазі? Як на мене, всі заклинання по-своєму незвичайні. – А є таке, щоб вимовити та зробити волосся іншого кольору?

- Це дуже просто, Лаурі, і нічого незвичайного. Думаю, викладач мав на увазі щось нестандартне.

- Наприклад? – роблю щенячі очі, чекаю, коли він поверне голову в мій бік, щоб ще й віями швидко поплескати, але він з усією увагою спостерігає за грою. - Все, я зібралася. Зараз як видам десять незвичайних ідей, - кажу так, ніби погрожую чоловікові, що сидить поруч. – А чи є таке заклинання, щоб провчити тих, хто постійно висловлюється нецензурно? Терпіти не можу таке! От би зробити так, щоб всі матюки для них відразу втілювалися в життя, звичайно, обертаючись проти того, хто говорить.

- Хм... Це справді незвичайно, - викладач замислився, - і жорстоко.

- Я вас здивувала, - сміюся, - значить, підходить, якщо таке існує.

Містер Нотрил подумки сказав мені фразу, я вивела її на листочку, що лежить на письмовому столі. Знаю, що вийшло коряво, я поки що тільки вчуся писати, не торкаючись ручки, але мета досягнута.

- Придумала ще одне, - я розсмакувала гру, - можна зробити так, щоб навколишні предмети оживали? Наприклад, треба мені відбитися від когось, щоб втекти, я нацькую на нього табурет або величезний камінь.

- Так, є таке, але краще використовувати для окремих предметів, не звертаючи його на все, що оточує, інакше може закінчитися дуже гірко. Тобі поки що не варто таке застосовувати, але записати можеш, - він вимовляє заклинання в думках, я його записую.

- А можна зачарувати якийсь предмет так, щоб він показував, якщо наближається недоброзичливець? Наприклад, щоб у мене на руці світився браслет, якщо поруч виявляється Рокс, - киваю на браслет на руці викладача. – Хочу такий самий, як у вас. До речі, що він означає?

- Непогана ідея, молодець, Лаурі, - схвалив, потім додав відповідь на запитання: - Це система безпеки в нашій родині. Якщо комусь загрожує небезпека, решта отримує сигнал.

- Круто, – я щиро оцінила. – А можна я запишу заклинання, як зробити такий браслет?

- Я можу дати тобі одне схоже, але воно працює трохи інакше. У наших сімейних браслетах закладено кілька заклинань і вони вимовлені різними членами сім'ї. Це складна система, у ній дванадцять ступенів.

- Ого... Жодного разу не бачила, щоб у вас там з'являвся якийсь сигнал.

- Зараз у цьому практично немає потреби, тому що всі в нашій родині спілкуються подумки навіть на відстані, але раніше ми часто ними користувалися.