Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Останній дон 📚 - Українською

Читати книгу - "Останній дон"

519
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Останній дон" автора Маріо Пьюзо. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77 78 ... 153
Перейти на сторінку:
на такі штучки.

Піппі виявив усю свою люб'язність і поплескав Тіма по плечах:

— Хіба я якесь базікало? — спитав він. — Краще сядь і скуштуй найкращого в своєму житті рибного обіду. А Стів прийде незабаром.

Коли господар підійшов, аби взяти замовлення, Піппі сказав йому:

— Нам треба все найкраще і всього найбільше. Оцей мій приятель — чемпіон серед їдців, тож коли він устане з-за столу голодний, я поскаржуся Вінсентові.

Господар довірчо всміхнувся: він знав якість своєї кухні. Його ресторан становив частину імперії Вінсента Клерікуціо. Коли поліція простежуватиме маршрут Великого Тіма, то наткнеться тут на стіну мовчання.

Тім і Піппі споживали одну за одною страви з усіляких молюсків та креветок, потім принесли лангустів: три Великому Тімові і одного Піппі. Піппі впорався набагато раніше за Тіма й сказав йому:

— Той хлопець мій приятель, і тепер я вже можу тобі сказати, що він заправляє в світі наркотиків. Якщо це відлякує тебе, то скажи мені зараз.

— Це лякає мене не більше за оцього лангуста, — відповів Тім, похитавши величезними обгризеними клешнями перед обличчям Піппі. — Що там іще?

— Йому завжди треба відмивати брудні гроші, — провадив далі Піппі. — У вашій угоді йтиметься й про це.

Великий Тім утішався їжею, всі гострі океанські приправи виповнювали йому ніздрі.

— Гаразд, я це знаю, — кивнув Тім, — але де він, у чорта, забарився?

— Він на своїй яхті, — мовив Піппі. — Він не хоче, щоб хтось побачив тебе з ним. Це в твоїх інтересах. Стів дуже обережний.

— Та мені начхати на тих, хто бачитиме мене з ним, — відказав Великий Тім. — Я хочу бачити себе з ним.

Зрештою Великий Тім доїв усі страви. На десерт були фрукти й чашечка кави. Піппі вправно обібрав Тімові грушу. Тім замовив ще одну чашечку кави.

— Аби не заснути, — пояснив він. — Третій лангуст мало не доконав мене.

За обід Піппі не розплатився чеком, а просто лишив на столі двадцятидоларову банкноту і разом з Тімом вийшов з ресторану, господар мовчки захоплювався Тімовими застільними звитягами.

Піппі повів Великого Тіма до маленького, взятого напрокат автомобіля, куди той ледве втисся.

— Господи, ти що, не міг купити більшої машини? — обурився Тім.

— Тут їхати зовсім недалеко, — заспокоїв Піппі.

І справді, машина їхала хвилин п'ять. На той час геть споночіло, тільки біля пірса світилися вогні невеличкої яхти. Сходні були опущені, їх стеріг чоловік, майже такий самий завбільшки, як і Тім. На палубі стояв ще один охоронець. Піппі й Великий Тім піднялися на яхту. Тут на палубі показався Данте й підійшов, аби потиснути їм руки. На ньому був його ренесансний капелюх, і він добродушно вчинив опір спробі Тіма зняти його.

Данте повів своїх гостей під палубу в каюту, оздоблену як їдальня. Всі троє посідали навколо столу в зручні, пригвинчені до підлоги фотелі. На столі стояла ціла батарея пляшок, відеречко з кригою, таця з чарками. Піппі налив усім бренді. Тієї миті запрацював мотор, яхта відчалила.

— Куди, в дідька, ми їдемо? — запитав Великий Тім.

— Ковтнемо трохи свіжого повітря, — заспокійливо мовив Данте. — Тільки-но випливемо у відкрите море, зможемо вийти на палубу і подихати.

У Великого Тіма заворушились підозри, але він вірив у власну спроможність подолати геть усе, що чигає на нього в майбутньому, і задовольнився поясненням.

— Тіме, — звернувся до нього Данте, — як я розумію, ви хочете мати зі мною бізнес.

— Ні, я хочу, щоб ти мав бізнес зі мною, — гордовито і втішено мовив Тім. — Я керуватиму парадом. Твої гроші будуть відмиті навіть без сплати комісійних. Ти ще й заробиш на цьому. Під Фресно я будую торговельні ряди, і ти можеш дістати пай від п'яти до десяти мільйонів. А в мене, крім того, є ще сила інших пропозицій.

— Ніби й непогано, — проказав Піппі Де Лена.

— А ти чого сюди лізеш? Чого, я запитую? — зимно подивився на нього Великий Тім.

— Це мій молодший партнер, — мовив Данте. — Мій радник. Я маю гроші, а він мізки. — На хвилину замовк і додав довірливо: — Тіме, він розказав мені про вас багато втішного, ось чому ми й розмовляємо тепер.

Яхта рухалась тепер швидко, склянки на таці деренчали. Великий Тім міркував, чи можна залучити Данте до афери з підтасування результатів ігор на першість країни з американського футболу. Потім йому немов свінуло, інтуїція ще ніколи не зраджувала його. Він відхилився на бильце, цмулив бренді і пильним, поважним поглядом дивився на майбутніх партнерів; то був один з його трюків, і він часто вдавався до нього. Тім скидався тепер на чоловіка, що збирається звірити якусь таємницю. І то найщирішому приятелеві.

— Я хочу розповісти вам про один секрет, — мовив Тім. — Але скажіть мені спершу, чи вигорить наша справа. Хочете мати свій пай у торговельних рядах?

— Я хочу, — погодився Данте. — Завтра зустрінуться наші адвокати, і я внесу свою частку грошей, щоб не було жодних сумнівів.

Великий Тім допив бренді і тепер нахиливсь уперед.

— Я можу підтасувати результати ігор національної першості з американського футболу, — сказав він і, драматично махнувши рукою, звелів Піппі наповнити свою склянку. Він утішився, помітивши на їхніх обличчях подив. — Ти, певне, гадаєш, що я пропоную якесь лайно?

Данте зняв свого ренесансного капелюха і замислено став роздивлятися його.

— Я гадаю, що ви просто дзюрите в мій капелюх, — усміхнувся він своїм спогадам. — І до вас не раз брались підтасувати. Але Піппі тямить на цьому. Еге ж, Піппі?

— Це неможлива річ, — вирік Піппі. — До ігор на Суперкубок ще вісім місяців, і ти навіть не знаєш, хто братиме в них участь.

— У такому разі мені начхати на вас. Ви не хочете мати свій пай у певному ділі, — що ж, я й сам дам собі раду. Але, кажу вам, я можу підтасувати. Якщо не хочете, тоді беріть торговельний ряд. Поверніть судно й не марнуйте мого клятого часу.

— Та ти не дратуйся так, — просив Піппі. — Краще розкажи нам, як ти гадаєш підтасувати.

— Я цього розповісти не можу, — з жалем у голосі відповів Великий Тім, хильцем спорожнивши склянку. — Але я дам вам

1 ... 76 77 78 ... 153
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній дон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Останній дон"