Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Шлях Королеви, Алюшина Полина 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлях Королеви" автора Алюшина Полина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77 78 ... 131
Перейти на сторінку:
21 Розділ: Магума

- Ронал! - Лія від щастя повисла на шиї перевертня, як дитина, яка зустрічає батька з довгої поїздки. Помітивши, що перевертень був блідий, продовжила: - Тебе не чіпала ця шафа? - Дівчина примружила незадоволено очі, подивившись на велетня.

- Ні, крихітко, навпаки, допоміг прийти до тями і зібрати сили для нового походу. - Обійми Лії спочатку змусили ликана напружитися, але, усвідомивши, що він не відчуває до Лії нічого, крім братських почуттів, перевертень розслабився, і у відповідь теж міцно обійняв вогненно-волосу дівчину.

- Королева прийшла до тями. Можна рухатися далі, я вважаю? - Констатував демон і попрямував до виходу, дорогою щось складаючи у свої величезні ручища.

 - Куди? А поїсти? - Зацікавилася Лія, повільно ставлячи ноги на кам'яну підлогу.

- На пошуки клинка Вашої матері! - Захоплено промовила ельфійка. - Магума люб'язно розповів нам, що за допомогою клинка ми зможемо на якийсь час сховати частину Вашої магії в нього, щоб Ви зайнялися зміцненням фізичної сили та підготувалися до тієї мощі, яка ховається у Вашому дитячому тілі.

 - Та, хіба я схожа на дитину? – Розвела руки здивована дракониця.

- Так, дівчинко, ти ще дитина, якщо порівнювати тебе зі справжнім драконом. - Відповів Магума, зупинившись та повернувшись до королеви. - Просто ніхто з присутніх, крім мене, не знає, як насправді виглядає дорослий дракон.

Гредхард тим часом дістав із сумки кілька шматків в'яленого м'яса, сир і хліб і поклав у розкриті долоні дракониці. Вона одразу накинулася на їжу. Кивком голови запропонувала поїсти і старому, на що той заперечливо похитав головою, даючи зрозуміти, що вони вже всі поїли. Лія посміхнулася йому, відчуваючи, як сили відновлюються і проходить головний біль.

- Виходить, шафа визнала мене королевою? Ого, невже в його крихітній голові все ж таки залишилася жменя розуму? Несподіване відкриття! Якщо так - буду рада бачити тебе в нашій родині, рогатий. - Лія залізла в сумку з провізією, яка стояла поруч, і намацала там пару яблук. Дістала їх, облизнулась і почала відкушувати від обох фруктів почергово. Сік потік по губах, а Лія аж заплющила очі від насолоди.

Демон наблизився до дракониці і погладив дівчину по голові. «Пам'ятаю саме в цьому віці ми познайомилися з королевою вперше. Чудові тоді були дні.» - подумав про себе велетень, сповнившись спогадами.

- Так, тупа рогата шафа теж цьому ду-у-уже радіє. - З сарказмом промовив Магума, запрошуючи кивком голови всіх слідувати за ним. Маль швидко похапала свою зброю, на ходу прикріплюючи її до ременів на тілі, решті треба було тільки підвестися і йти.

Шлях назад до корабля зайняв зовсім небагато часу завдяки великим габаритам та величезній фізичній силі Магуми. Невеликий загін Лії Ігніс повернувся лише за шість годин. Товста і гаряча шкіра демона не давала друзям замерзнути, поки ті сиділи верхи на охоронці, який перетинав снігові долини та яри з легкістю та витонченістю. Земля під ногами Магуми здригалася і плавилася. На початку шляху здавалося, що демон поскрипував як незмащені двері. Але чим швидше і вище підстрибував напівбог, то швидше скрип зникав.

Ще здалеку лавовий демон побачив заховані в глибоких снігах щогли «Стального сокола». Він впізнав корабель і додав темпу. За кілька кроків до корабля Магума завмер, не сміючи ворухнутися. Ті, хто сидів на ньому, не зрозуміли, що трапилося і спробували зістрибнути з потужних плечей демона, але той їм не дозволив цього зробити, шикнувши на них. Так вони простояли кілька хвилин у повній тиші, поки величезний хранитель милувався засніженим кораблем.

- Не думав, що він зможе дожити до сьогодення. Як і тоді - гордий і високий! - Пафосно промовив напівбог. І тільки після слів: - Як я радий знову бачити тебе, старий друже! – Дозволив усім звільнити своє тіло.

- Корабель королеви Нітріл? - Маль, задаючи питання, провалилася в кучугуру майже до пояса. Демон допоміг їй вибратися.

- Так. Улюблений. – Усміхнувся страж.

Готуючись до польоту, Лія запитала у Магуми з цікавості до свого минулого, ще частково прихованого від її дитячого погляду:

- І де ж нам шукати мамин клинок? – Запитала дівчина, сидячи на одному із ящиків на палубі. Вона піднялася найперша і тепер тільки спостерігала за іншими.

- У найбільших і непрохідних болотах Наріма, на захід у бік гір. - Акуратно піднімався на корабель Магума.

 - Ну чому завжди все ховають у важкодоступних місцях? Чи то в крижаних горах, чи то на болотах? Не можна, чи що, сховати меч на якійсь забутій богами галявині з квіточками та метеликами, що п'ють з них нектар? Я вже додому хочу, мій одяг весь витріпався, а запах від мене виходить такий, ніби я в ямі з орками місяць сиділа... - Скипала ельфійка, піднімаючись на борт.

- На те вони й важкодоступні місця, щоб Скаїр не знайшов потаємних реліквій королеви Нітрил. - Повчально гримів напівбог, оглядаючи корабель і вивантажуючи на палубу все те, що захопив із собою: сокири, мечі, щити, ножі, кілька клинків і навіть кілька каменів. Маль і Гредхард дивилися на це здивованими очима.

- Маль, з нас усіх, ти - єдина, від кого йде найсолодший і найсвіжіший аромат, можеш не переживати на рахунок цього. - Ронал повільно піднявся на палубу і теж подивився на купу зброї, яку вивантажив Магума.

 - Та, звідки тобі знати про такі подробиці, Ронале? - Поцікавилася схвильовано ельфійка, спостерігаючи за тим, як демон перебирав зброю та оглядав палубу. Потім почав ховати зброю, так ретельно маскуючи, що навіть досвідчене око лучниці не відразу могло визначити, що і де приховано.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 76 77 78 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях Королеви, Алюшина Полина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях Королеви, Алюшина Полина"