Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

Різноманітні знахідки

Знаходять люди різне. Особливо тоді, коли це різне шукають.

Група магів з учнями, яка нібито прибула на Білі острови, щоб знайти загадковий стародавній скарб, повний не менш загадкових і стародавніх артефактів, справді щось шукала. Зі схвалення елани Сої та її компаньйона-вчителя, а може й коханця, як підозрювали.

Маги блукали в непрохідних місцях, заглядали в печери і за допомогою магії шукали порожнечі під землею. А потім щось навіть знайшли і на подив місцевих жителів навіть не спробували це щось викопати.

Ну, жителі були впевнені, що не спробували. Не стануть маги самі копати. Вони обов'язково найняли б для цього селян, що мешкають поблизу. А ті б точно роздивилися викопане.

Правда, один не зовсім нормальний пастух стверджував, що зумів заглянути в щілину, що розверзлася в землі у відповідь на моторошні маніпуляції магів. І що там була кам'яна підлога, досить глибоко. Магам навіть довелося на мотузках спускатися. А в підлозі світилася чи то діра схожа на блискавку, чи такий малюнок. Але хто ж божевільному віритиме?

А якби хтось повірив і зацікавився, він напевно з подивом дізнався б, що така група магів з учнями не одна. Що ці групи зараз блукають усіма островами та архіпелагами, по сусідству з Хребтом Дракона. І навіть зумів би припустити, хто їх блукати послав. І мабуть би вгадав.

Але людей зараз набагато більше цікавило те, що відбувається у столиці та імператорському палаці, а не якісь загадкові пошуки та знахідки.

Втім, були люди, яких дуже цікавили пошуки. Пошуки викраденого артефакту, а зовсім не підземель, печер та просто глухих місць. Ці люди старанно збирали відомості про кораблі, невідомо чиїх флотів і різних авантюристів. І когось навіть знайшли, як потім виявилося, лише піратів, початківців, але досить сильних і діючих групою. Пірати, що природно, тому, що їх знайшли, не зраділи. Швиденько тих, що знайшли, втопили і попливли в захід сонця. І саме тому багато людей переконалися, що було знайдено кораблі, які везуть артефакт. І пошуки цих кораблів спалахнули з новою силою, у них почали вливатися дедалі більше людей. Та й грошей. І це навіть відвернуло багатьох від столиці, імператора та його палацу.

Щоправда, вони були впевнені, що воно того варте, тому що з артефактом у руках вони точно зможуть диктувати свої умови абсолютно всім. А переконувати їх ніхто не став.

Мікал приблизно в цей же час шукав спосіб захистити хлопчаків і дівчаток зі школи вогняних магів. Причому захистити від їхньої власної дурості. Цим діткам дуже потрібні були пасивні щити, які реагуватимуть на небезпеку та розвертатимуться незалежно від їхнього бажання.

Можливості це зробити все не було. Дітки будь-які щити з себе знімали з підозрілою легкістю, напевно, всі були геніями. Але Мікал не здавався. А невдалими винаходами встиг обдарувати нічних вовків, воїнів, учнів, друзів, знайомих та особисто елану Камену, яка вже відчувалася улюбленою ученицею. Камена взагалі виявилася на диво кмітливою дівчиною і іноді їй навіть уроджена розсіяність і мрійливість не заважали. І якби Мікал колись мріяв про доньку, зараз він міг би з гордістю говорити, що фактично її знайшов.

Втім, елану Камену теж дехто шукав.

І був цей дехто в пошуках був умілий, рішучий, а часом і вдачливий. І останнє йому врешті-решт допомогло відшукати дівчину. І на Хребет Дракона вирушив палаючий обуренням і жагою помсти гість, який щиро вірив, що має на це право. І що дівчина була викрадена. І що вона там страждає і чекає на допомогу. І навіть у тому, що за повернення Камени з нього щось вимагатимуть, але він їм це не дасть, в цьому чоловік теж був впевнений.

— І нехай тільки спробують не повернути мені дочку, — похмуро бурмотів він, дивлячись на острови, що наближаються. — Нехай спробують. Вони про це пошкодують. Я влаштую їм.

Що саме влаштує і чому пошкодують, чоловік розумів невиразно. Але відступити не міг і не збирався. Просто через свій упертий характер.

— Менк, майже прибули. Здається, нас навіть берегова охорона зустрічає, — цілком життєрадісно сказав капітан корабля, на якому знаходився доблесний тато елани Камени.

Менк ше-Карива зумів утриматись і не здригнутися, почувши за спиною голос капітана та друга в одній особі. Про його любов підкрастися і привітати він знав, тож вважав надто бурхливу реакцію неприйнятною для себе.

— Як берегова охорона? — засумнівався ше-Кевара, примружившись і спробувавши роздивитись кораблі, що з'явилися на горизонті. — Може, пірати?

— Ні, вони місцевих піратів кого розігнали, кого повісили, кого спіймали і тепер з татком переговори ведуть, а кого взяли на службу, в якості чорного флоту, — не втрачаючи життєрадісності, відповів капітан. — Ти поки притримай свій запал. Берегова охорона навряд знає, де твоя дочка, та й як вона виглядає — теж.

Батько Камени кивнув. Подумки себе підбадьорив майбутнім відновленням справедливості — там не лише доньку вкрали, а й частину колекції, і сейф. Правда, він не був упевнений, що все це зробили одні й ті самі люди, але це не означає, що він не може їх звинуватити.

Поки капітан спілкувався з береговою охороною, у якої, на здивування капітана, були навіть маги, які вміли за допомогою своєї магії виявляти заборонені на ввезення речі, ше-Кевара вдавав, що його взагалі не існує. І, можливо, саме через це на нього ніхто не звернув уваги. Ну, чи капітан мав рацію і берегова охорона взагалі ні до чого.

Коли кораблеві дозволили йти далі, батько Камени не стримався і переможно посміхнувся. Але на нього знову ж таки ніхто не звернув уваги. Або вирішили, що він усміхається з іншого приводу. Може після довгих роздумів зумів згадати щось важливе. Або, нарешті, позбавився здуття живота.

Мало чому може посміхатися чоловік.

І стурбований батько продовжив шлях, подумки сперечаючись із викрадачами, ставлячи їх на місце і підігріваючи себе цими думками. Причому суперечка якось непомітно перескочила з дочки на викрадені цінності, серед яких, між іншим, була та сама брошка, яку майже двісті років тому подарувала імператриця тоді ще зовсім юній прабабці доблесного ше-Кевари. Просто за гарні очі подарувала. Тодішня імператриця взагалі любила все гарне. І любила це красиве ще більше прикрашати.