Читати книгу - "Заборонена кімната"

— Але ж твій батько?

— Мабуть, тоді він зрозуміє…

Якусь секунду я вагався, та наступної збагнув, що все це безглуздя. Однаково далеко ми не втечемо. Клер загинула за меншу провину, ніж ці ящики: через дрібну зраду. Що ж воно буде з нами?

— Облиш! — кажу, зачиняю дверцята машини і йду з гаража.

Поллі нерішуче ступає за мною.

Двір. Підворіття.

На вулиці стоїть машина, шибки у її вікнах опущені, і хтось махає мені рукою. Пізнаю череп Мебіуса, кирпатий ніс Буллі. Франк відчиняє дверцята.

— Нарешті! — гукає він полегшено. — А Мебіус наробив стільки галасу…

— Через нас?

— Він страшенно розхвилювався.

Дощ. Обличчя моїх друзів. Раптом мене починає душити сміх.

— Здається, Мебіус, виконуючи мої доручення, ви іноді перегинаєте палицю?

— Якщо тут хтось і перегинає палицю, так це ви, докторе, — бурмоче він.

Поллі роздивляється свою ногу.

— Сідай у машину, — каже вона мені. — В мене панчоха відстебнулася…

Гаразд. Ми — джентльмени. Мебіус та Буллі сідають попереду, я протискаюся до Франка. На вітровій шибці шарудять «двірники», зеленуватим світлом світяться прилади. В машині тепло.

— Сигарету? — питає Мебіус.

Запалюю. Буллі крутить ручку приймача. Танцювальна музика, скоромовка останніх вістей, такти якоїсь симфонії. Хтось пройшов повз машину, потім десь поблизу заревів автомобільний мотор. Мебіус кривиться.

— Заводити мотор — це не злочин, — ущипливо коментую я.

Франк протирає запотілу шибку.

— Щось Поллі довго порається із своєю панчохою!

Сміюся, хочу й собі пожартувати, але за мить мені стає не до сміху: у дворі банку спалахують автомобільні фари. Виє мотор.

Поллі! Вона збожеволіла!

Рвучко вистрибую з машини, заточуюсь, — і в цю мить двір заливає яскраве світло. На сходах з'являються тіні — Уден, потім Сметс. Хтось горлає. Бачу, як Уден порається в кишені.

— Ні! — верещу. — Не стріляйте, Уден! Ваша дочка…

Вантажна машина прямує до підворіття. У кузові грюкають ящики. Потім лунає постріл. За ним ще. Втретє, вчетверте, вп'яте. Дзвенить скло. Колеса машини виляють наліво, радіатор врізується у стіну. Тріск. Скрегіт металу. Ще раз зревів мотор — і замовк.

Тиша.

Тіні наближаються. Попереду Уден. Біля мене вже Франк, Мебіус, Буллі. Зупиняються перехожі. Нагорі відчиняються вікна, з'являються голови.

Смикаю заплішені дверцята машини, відчиняю їх навстіж. Поллі навалилася на кермо якось неприродно, обличчя бліде.

Обережно виношу її. Хтось простилає на землю свою куртку. Кладу на неї їжачка, обережно-обережно, а навколо — мертва тиша. Уден хапає себе за горло, хитається. Пістолет з брязкотом падає на бруківку. Вікна нагорі зачиняються.

А дощ не вщухає. Він падає на її обличчя, змиває щось червоне з її сумочки.

— Сто чортів, хтось же мусить зателефонувати! — реве Мебіус.

Поллі розплющує очі, поглядом шукає мене. Хоче щось вимовити.

— Боже мій, я не можу такого бачити! — лементує жіночий голос.

Раптом Сметс зривається з місця. За ним зникають інші. Ми залишаємося самі.

— Лексе, — шепоче Поллі.

І все.

Все?

Демагогічне визначення експлуатованого в термінології сучасних західних соціологів.

Фашистський композитор.

Отже вип'ємо! (Лат.)

«ОДЕССА» — скорочена назва таємної організації: «Organisation der ehemaligen SS-Angehorigen».

Договори треба виконувати (лат.).

Татуньо (англ.).

Жахливе дитя (франц.).

Привіт! (Лат.)

Озеро в Австрії, на дні якого свого часу було знайдено заховані гітлерівцями архіви та коштовності.

Слова з нацистської пісні.