Читати книгу - "Меч і хрест"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– І не лише мені, але і всім нам – Місту, країні, – переконано глобалізував проблему блідоокий.
– Гадаєте, це зіпсувало б наші стосунки з Росією?
Від напруження у Каті змокли долоні.
«224-72-27?»
«Ні! Ні! Ні! Все скінчено!»
– Є проблеми, які неможливо розділити на «наші» і «їхні». Хоч би тому, що коли в Києві жили три богатирі, тут теж була Русь. А те, що було, буде завжди, – незрозуміло відповів він, раптом стаючи підкреслено серйозним.
Катя знервовано витерла спітніли долоні серветкою й відкинула паперовий жмуток. Зігнута паперова пелюстка втупилася в неї чорнильними цифрами, що розтеклися. 311-72-21.
«224-72-21 – точно. Це їхній номер!»
– Пробачте, мені треба вийти, – підхопилася вона.
– Звичайно.
Катя квапливо сховалася за дверима кафе і, не зводячи очей із блондинистої потилиці у вікні дверей, спробувала додзвонитися до недолугої відвідувачки російського музею. Номер відмовлявся з’єднуватися. Блондин подивився на годинник, поклав купюру на скатертину і підвівся – скатертю дорога! Але той завмер. І одночасно з ним завмер і Катин палець, який набирав цифри. І ввесь Хрещатик, обрамлений дерев’яною рамою дверей, перетворився на один завмерлий і тремтячий стоп-кадр.
«Що сталося?» – збентежилася Катерина.
І негайно дістала відповідь.
Червоною кулястою блискавкою по пішохідному Хрещатику промайнув шокуюче-червоний мопед, на якому сиділа зовсім гола Дарина Чуб із жовто-блакитним прапором у руках.
Катя витріщила безвірні очі.
– Дівчино в національному прапорі, зупиніться! – загугнявив на всю вулицю спотворений рупором голос.
За Дариною гналася міліція!
Розділ п’ятнадцятий,що складається майже із суцільної любові
Шервинський (співає): и будешь ты царицей МИРА!!!
З кінофільму «Дні Турбіних»– Ну, що? – Сані стояв на терасі.
– Тримай… – Дарина вдоволено віддала йому шубу. – Що ти там запитати хотів, дорогою?
Вона уривчасто зітхнула, – спокушати Сані раптом зовсім розхотілося. Розхотілось і все! «От якби п’ятнадцять хвилин тому… А так виходить: тільки роззнайомились, і я відразу його зраджую… А раптом Ян дізнається?»
Утім, Дарину терзав аж ніяк не страх викриття – як одна з тих, хто переживає прикрощі винятково в міру їх надходження, вона ніколи не заглядала навіть на два кроки вперед – просто якось гидко здавалося робити це зараз, коли все так шалено прекрасно!
А прекрасне було шаленим, оскільки по дорозі від воріт до «сюди» Дарина встигла прийняти єдино правильне й запаморочливо святкове рішення, від якого в неї буквально перехопило подих:
Навіть якщо Київ провалиться крізь землю, вона однаково піде на побачення з Яном!
«Врешті-решт, – осяяло її, – можна віддати Завзятій мопед і грошима. Катя мені позичить. Вона ж нормальна тітка!»
Сані приміряв шубу на себе, мовби перевіряв, чи не зменшилася вона в розмірі. Він любив свої речі й трясся над ними, й те, що він позичив їй свою коронну екіпіровку, було його особистим подвигом Камо.
– З чим тобі допомогти? – засяяла вона. – Хочу, щоб свято було землепотрясним. Ми з Яном сьогодні прийдемо сюди. Він мені квиток купить! Оце прикол!
– Явлення Анни Кареніної в гранд-опера! – оцінив начитаний Сані. – Директора інсульт поб’є.
– Особливо коли я всі свої конкурси сама виграю! І приз зажадаю…
– …безкоштовний вхід на півроку. Він помре! Дивися, – простягнув він їй її власну книгу про народні свята, – Віталійович мені віддав. Але в тебе тут так начеркано… Я не зрозумів, навіщо нам намети?
– Курені! Головна фішка – для «пойдём, красотка, в нумера!» Зрозумів? Побачиш, до години ночі всі будуть зайняті. А що, дітей на Купала зачинати саме час…
– А хто такий Кочержник? І ось іще, що за ганчірки ми спалюватимемо?
– Де? – Дарина розгорнула купальський розділ і прочитала криво обведений олівцем абзац. Потім перечитала його знов і знов, і на третьому заході відчула, що планомірно непритомніє. – Це ж… Це… – залопотала вона. – Боже! Сьогодні!!!
– Ну звичайно, сьогодні, – здивувався її здивуванню Сані. – За годину вантажівка з папороттю приїде. Що мені з нею робити?
– Я сьогодні помру! – обірвала його Землепотрясна, не в змозі повірити в сенс своїх тремтячих слів.
– Я, мабуть, теж, – приречено зітхнув танцівник. – Я на собі все свято не витягну. Він з глузду з’їхав, що тебе звільнив. Сам собі западло влаштував.
– Ти не зрозумів, я помру насправді! – відчайдушно заволала вона. – Пробач, мені треба бігти…
– Але, Зем!
– О-о-о, хто до нас завітав! Зірка сумнівного щастя! – Воістину Завзята мала рідкісний талант з’являтися в найбільш непідходящий момент. – Алексе! Алексе, біжи сюди! – завищала цирульниця.
– Та не кричи ти! – гаркнула очманіла Чуб. – Я програла. Я все віддам. Увечері. Грошима. – Вона кинулася до виходу.
– Якими грошима? Звідки вони в тебе?
Наздогнавши, Завзята схопила Дарину за кисть.
Та неприязно вирвала зап’ясток і зробила крок до дверей. Звідкись тривожно запахло чадом.
– Алексе!!!
Перукарка вхопилась обома руками за Даринин одяг: спідницю і топ. Даринина спина сіпнулася геть…
– А-й-й…
Спідниця благополучно тріснула до кінця, повиснувши в руці Завзятої.
Чуб істерично ойкнула й сіла, прикриваючи рослинність між ніг залишками топа. Із-за сцени з’явився довгожданий Алекс і завмер, широко роззявивши рота.
– Що, ніколи мене голою не бачив?! – розлютилася Землепотрясна.
Якщо не брати до уваги скромного клаптика стрингів, її улюблений купальник був анітрохи не більш цнотливим. Але охоронець чомусь приголомшено подивився на неї, повільно глитнув і заволав, захлинаючись деренчливим криком:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Меч і хрест», після закриття браузера.
