Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Я… так, я сподіваюся…
– Погано, дуже погано, Мілано! Ти даремно покликала мене.
– Що? Ти не допоможеш? – розплющує заплакані очі. – Ти маєш поговорити з Костею!
– На жаль, – розводить руками. - Переконати в такому свого чоловіка можеш лише ти. І сподіватись в такій справі замало. Ти маєш бути впевнена! І готова докладати реальних зусиль, щоб зміцнювати відносини та боротися за них. Ти готова?
– Я постараюся…
– Ні! Ти не чуєш, – піднімає її підборіддя, вдивляючись у блискучі від сліз очі. – Ти готова, Мілано?
– Я… я не знаю! Що ти хочеш від мене почути? Я не знаю, що буде за рік, два, десять! Як я можу відповідати?
– Значить, їдь до тата, бо він упевнений у виборі твого нареченого на всі сто!
Мілана виривається з його рук, відкидає серветку та вилітає із зали.
А я з жахом дивлюсь на непроникну маску коханого обличчя. Навіщо він так жорстоко?
Опускаю погляд на недбало-витончені візерунки соусу на своїй тарілці.
І думки плинуть самі собою: у нас з Тео те саме… Ситуація Кості та Мілани нічим не відрізняється від нашої. Ми з Томицьким теж із різних галактик, вимірювань, реальностей. Наразі вони випадково перетнулися. Чи надовго?
Відчуваю, як холодить і відтягує зап'ястя срібний браслет. Безпорадно поправляю його. Я зовсім не вмію носити прикраси…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випадкова наречена, Поліна Креп», після закриття браузера.
