Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
—Я не дам згоди на цей шлюб. -злегка гримнув Влад, якби було більше сил, він би врізав Алексендрелю.
—Неспіши відмовлятися. Ви знайомі з Лідією давно,цей брак вигідний для обох сторін.
—Я немаю нічого проти Лідії, але в мене вже була дружила, і крім Марії більше я не хочу жодної жінки! Якщо ти хочеш дати мені волю, в тебе явно вагома причина. Для чого я вам потрібен, Алексендрель?
—Питання тут задаю я, -різко підійшов ближче до нього чоловік. —Ти одружишся з Лідією. Крапка.
—Он як, -усміхнувся Влад. —Не смій грати зі мною, я Влад Дракула, і я сам приймаю рішення. -різкий прилив сил, допоміг князю встати, не дивлячись на двох охоронців і зрівнятися обличчям з королем.
Алексендрель зробив маленький, повільний крок назад, побоюючись Влада і поклав руку на ножни меча.
—Чого ви хочете?
—Радо не підходить на роль правителя, османи хочуть посилити свій вплив на країни заходу. -з меншим говором відповів король.
—Так я і знав. Як тільки у вас з'явилися проблеми, ви згадали про мене. І з якого б дива мені допомагати вам.
—Аби помститися туркам і крім того.. твої діти живі, в полоні у Мехмеда.
—Що? Це правда?
—Так, ти можеш допомогти їм, але для цього ти маєш знову сісти на престол. І я пропоную тобі нашу..допомогу.
—Моїх людей мають негайно випустити, Алексендрель. І тоді, можливо я подумаю над новою війною. Ти сам винен, в тому що Радо на престолі, ти зрадив мене і заточив тут.
—Були листи з підтвердженням твоєї зради.
—Не бреши!-шипнув Влад, і розпрямився, відчувши, що солдати тримаючі його, злегка розслабили хватку.
Алексендрель промовчав.
—Я згоден вигнати Османів з Карпат, але без шлюбу з Лідією, в ньому немає потреби.
—Ти..Як ти смієш диктувати свої умови. -фиркнув король, нарешті оговтавшись від такого нахабства.
—Тому що інакше, ти сам поведеш своє військо в бій. І повір, після знайомства з Османськими солдатами, від тебе не залишиться нічого.
—Я не слабак.
—Не слабак, але Османи тобі не позубах. Ти і сам це розумієш, тому і чекаєш поки я сам зроблю всю брудну роботу.
Алексендрель знову промовчав і сів на трон махнувши рукою.
—Добре. Якщо вже ти так не хочеш скріпити наший союз, то поїдеш без дружини.
Влад опустив голову, задумався. І оце новий правитель вибраний вегерською владою? Ним навіть маніпулювати простіше, навідміну від його попередників.
—Відведіть його і тих людей в баню, дайте чистий одяг, і нагодуйте.-наказав Алексендрель охороні, ті кивнули. —Через тиждень ви виїжджає до Валахії. -майже урочисто проказав король і махнув рукою, бажаючи скоріше залишитися самому.
* * *
В Стамбулі було не спокійно, Ілона збирала речі, поспіхом закидуючи пару дитячих сукенок в кошик.
—Мамо,-потерла очі маленька Марія і потягнулась.
Стамбул спав лагідним сном, вологий і сирий туман накрив домінки жителів, а Ілона збиралась втікати, прихопивши з собою дворічну доньку.
—Маріє, все добре, серденько.
Жінка провела рукою по щоці дівчинки і поклала вуста на її лобик.
—Ви впевнені, що він буде чекати вас вже сьогодні? Ви розумієте що буде з нами через вашу втечу.
—Джакомо пообіцяв все влаштувати, він забере нас. Ти ж нікому, нічого не збовкнула, Хелено?
—Я пообіцяла що буду мовчати, але це фактично самогубство.
—Тихше, нелякай Марію.
—Я не боюсь, мама. -пробубніла дівчинка.
—Смілива як твоя бабуся. -Ілона посміхнулася і повернулась до вікна. —Люди кричать, щось сталось, Хелена.
—Горить мечеть, принцесо.
Ілона дивилась в вікно декілька секунд, а після схопилась.
—Час, час діяти, забираймось, Хелено.-рішуче проказала дівчина.
Обережно взявши на руки заспану дитину Ілона побігла на вихід для служниць, а за нею і Хелена, яка в останню мить вирішила втікати разом з нею.
Джакомо не збрехав, охорони не було, мабуть всі кинулися допомагати служителям вгомонити полум'я.
Обійшовши залишок охорони, і проїхавши на повозі, серед темних вулиць, їх спинило декілька чоловіків.
—Що везете на повозі?
Серце Ілони стислося, вона защепила кінчик язика зубами, і притиснула до себе Марію, натягнувши плащ посильніше, аби її обличчя точно не впізнали. Аби не підвести свою рятувальницю, Хелейна повторила її дії.
Джакомо на такий випадок вирішив перестрахуватися, а тому знайшов чоловіка, який вільно розмовляв турецькою мовою, хоч і з акцентом.
—Ми торговці, продавали тканину, а тепер їдемо додому. Там лишень жінки сидять і дитина.
—Ми маємо оглянути вас.
—Ми дуже спішимо, корабель ось-ось відпливе.
—Це не наша проблема, -фиркнув у відповідь охоронець.
Ілона злегка вщепнула доньку за руку. Дівчинка з просоння скривилась і почала плакати.
—Дитина зголодніла і плаче, пропустіть нас будь ласка. -втрутився у розмову Джакомо, сказавши це на ломаному турецькому, так що чоловіки ледве дібрали його слова.
—Добре, їдьте, -махнув рукою один охоронець.
—О, дякую вам. -найманий чоловік протягнув охоронцеві вино.
—Це не обов'язково.
—Це за вашу доброту,-усміхнувся він і повів коней далі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.