Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

Ще два дні пролетіли, наче в сні, і ось уже п’ятниця. Я намагаюся зрозуміти, що змінилося, але щось всередині мене продовжує триматися за стару добру обережність. Олександр не поспішав з інтимом, і я теж не хотіла здаватися надто швидкою. Але правда в тому, що з кожною нашою розмовою, з кожною його усмішкою і поглядом, який він кидав у мій бік, я все більше відчувала, як розчиняюся в ньому. Неначе три роки, які він носив це кохання в собі, відкривали переді мною нові грані нашого спілкування. Наші дні були заповнені спільними сніданками, роботою, обідами та довгими прогулянками, під час яких ми багато розмовляли.

Сьогодні вже буде вечірка на яхті у Марсель та Даміра. Саша виглядав як завжди неперевершено: білі бавовняні штани, темно-синя сорочка, розстібнута на кілька ґудзиків, що підкреслювала його м'язисті груди. Я на мить затримала погляд на його профілі, відзначаючи, як чітко вирізняються лінії його підборіддя і губи, що так манили мене. Він помітив мій погляд і усміхнувся. Його погляд опустився вниз, і він був настільки зосереджений, що мені здавалося, ніби він поглинав кожен сантиметр мого тіла. Його зелені очі, злегка напівзакриті, вивчали мене з такою інтенсивністю, що відчувала себе ніби під мікроскопом.

Я обрала сукню, яку ми купили вчора, з мерехтливого шовку кольору пудри, що обіймала мої форми, як друга шкіра. Вона оголювала одну ногу до стегна і залишала спину напіввідкритою, але виглядала водночас елегантно і граційно. Моє волосся лежало м’якими хвилями на плечах. Я вибрала цю сукню, бо хотіла виглядати особливою для нього, і його реакція підтверджувала, що це вдалося. Коли його погляд нарешті досяг моїх грудей, я відчула, як його дихання сповільнилося. Він зупинився на кілька секунд, фіксуючи увагу на глибокому вирізі сукні, який так грайливо оголяв частину моїх плечей і частини грудей. Вигляд його обличчя злегка змінювався, очі загорялися більшим інтересом, а губи, які раніше були розтягнуті в усмішці, тепер мимоволі затиснулися. Після цього його погляд повільно піднявся до моїх очей, зустрівся з моїм поглядом, і на обличчі знову з'явилася та сама усмішка, що могла розтопити будь-який лід.

— Мені важко знайти слова, щоб описати, як ти сьогодні сяєш, — нарешті сказав Олександр, його голос звучав з тонким нотками захоплення. — Ти виглядаєш дивовижно, mia dea.

Я відчула, як всередині мене розгоряється тепло, що втікає з його слів. Він зробив крок до мене, і я помітила, як його очі все ще не відходять від мене, неначе він намагався проникнути в мою душу. Якщо я до цього часу відчувала трепет і невелику тривогу перед вечіркою, тепер, відчуття його погляду було настільки інтенсивним, що я могла зрозуміти, як мої щоки почервоніли від сором’язливого збудження.

Олександр зробив ще один крок до мене, і я відчула, як його тепло заповнює простір між нами. Його рука легенько торкнулася моєї руки, і цей дотик наче пробудив у мені всі приховані бажання. Я дивилася на нього, і в моїх очах, напевно, можна було прочитати всі ті емоції, що вирували всередині мене.

— Я вже казав, що в тебе гарні очі? —  запитую він. Я хитаю головою, гладячи пальцем його руку.

— Вони приголомшливі, люба, — його голос був м’яким і глибоким. — Я просто не можу відірватися від тебе.

Я усміхнулася у відповідь, намагаючись приховати своє збудження, і відчула, як він поглядає на мене знову, ніби запам’ятовуючи цей момент, щоб потім згадувати знову і знову. Його очі були сповнені тепла й обожнювання, які без слів говорили про те, що він думав про мене все це час. І ось, в цьому погляді, я знайшла відповідь на всі питання, які ставила собі раніше.

— Ти теж виглядаєш неймовірно, Сашо, — тихо відповіла я, намагаючись приховати хвилювання у своєму голосі. — Як тобі вдається завжди бути таким... бездоганним?

Він щиро засміявся відкидаючи голову назад, і я відчула, як моє серце пропустило удар.

— Ти моя дружина, тобі дозволено дивитися на мене, скільки захочеш, — промовив він, його голос бринів легким жартом, але в очах читалася щирість.

Моя дружина. Ніколи раніше я не думала, що ці прості слова можуть мати такий вплив на мене. Це був не просто статус, це було щось глибше, щось, що прив’язувало нас один до одного. Я рада бути його дружиною.

— Може, ми вже підемо? — нарешті сказав він, і я помітила, як його очі загорілися іскорками. — Марсель та Дамір, напевно, вже чекають.

— А може нікуди  не підемо? — ледве чутно запитала.

— Що? — він підняв брови.

— Нічого, — я швидко додала, — кажу, ходімо вже, ми спізнюємося.

Я збентежено опустила голову і почала йти до виходу, але Саша спіймав мене за руку і легко потягнув до себе. Він обережно, але вперто пригорнув мене до себе, і я відчула, як його руки проходять по моїй спині.

— Знаєш, — його голос став низьким і заворожуючим. — Я починаю підозрювати, що ти спеціально придумала таку пропозицію, щоб затримати нас.

Я поглянула на нього, і в його очах я побачила іскри ігри та зацікавленості. Мої щоки почали червоніти, і я спробувала зберегти спокій, але намагалася приховати свою усмішку.

— Може, це просто мій спосіб перевірити твою реакцію? — я вимовила слова з усмішкою, що могла б посперечатися з сонячним світлом за яскравістю.

Олександр нахилився трохи ближче, його дихання стало відчутним на моїй шкірі.

— А якщо моє серце не витримало б цієї перевірки? — запитав він, його губи майже торкаються моїх в момент, коли він говорить.

Я ледь стримала сміх, але відчувала, як мій пульс швидшає від близькості його тіла.

— Ладно, — зітхнула я, відірвавшись від нього. — Йдемо вже.

Олександр нахилився і вкрав у мене легкий поцілунок, який відчувався як проблиск весняного сонця на губах. Цей дотик був таким несподіваним і ніжним, що я відчула, як мої ноги трохи ослабли від емоцій.

— Я не можу дозволити собі затримувати нас довше, — прошепотів він, і я відчула, як тепло його долоні заповнює мої пальці, і разом ми рушили до виходу. Його дотик був настільки впевнений і м’який, що я не могла відмовитися від його керівництва. Кожен наш крок був в ритмі мого серця, і я не могла не помітити, як він уважно стежить за кожним моїм рухом.