Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

—  Не можна, ризикувати не можна. - промовив Адламс.

— Може я зможу допомогти? — запитала Джуві, покинувши кабіну пілота.- У нас непогані дрони на борту, злітаємо туди-назад за півгодини і все перевіримо.

—  Не засічуть? - Запитав Адламс.

— Не повинні, покриті покриттям радіопоглинання. Зовні майже не випромінюють нічого, - сказала Джуві і, підійшовши до стіни, натиснула кілька кнопок, після чого через кілька секунд їй на руку випав п'ятисантиметровий дрон. - Усередині двадцять грамів SL-35. Розробляли спеціально для усунення незахищених цілей.

— Пам'ятаю цю гидоту. "Норкстрем". Намагалися протягнути в парламенті законопроект про скорочення збройних сил та заміну піхоти на цю гидоту, - скривився Адламс.

— Гидота, не гидота, але рік служби одного рядового коштує стільки ж, скільки й півтори тисячі цих дронів. Прості розрахунки, - сказала Джуві.

— Так, я розумію ефективність, тим більше більшість планетарних операцій йдуть проти бандформувань, які не мають щитів. Але все ж таки заміну людей на них.. - знову скривився Адламс. - Гаразд, даю дозвіл.

—  Дякую, сержант, - сказав Терн, - Дякую, Джуві, - сказав він, повернувшись до дівчини.

Через десять хвилин майже всі хлопці покинули борт десантного бота, щоб трохи походити і розслабитися. А то сидіти стільки часу будь-кому набридне.

Варто  було залишити борт десантного бота, той одразу зникав із усіх доступних спектрів сприйняття для звичайної людини. Ось тільки, за словами Декса, ментальна активність екіпажу залишалася, її можна було відстежити псіону. А з урахуванням сили Декса їх без псіонічного маскування могли відстежити з пари десятків кілометрів.

Політ дрону до ферми, де жила мати, багато часу не зайняв. І перше, що впало у вічі - сліди демонтажу всього цінного обладнання.

Влетівши в ангар, Терн не помітив ні флаєра, ні трактора, ні дробильної машини. Загалом ніякої не було техніки. У будинку також було демонтовано всю техніку, включаючи навіть систему автоматичного освітлення.

Побачене замість того, щоб заспокоїти, ще більше схвилювало Пашу. Він був готовий до того, що побачить труп своєї матері, або, навпаки, живу, але побачене дуже відрізнялося від його очікувань.

Рядовий попросив Джуві перевірити сусідні ферми, що знаходяться за п'ять кілометрів від них. Але й там все було порожнім і скрізь було демонтовано всю техніку. Перевіривши ще кілька ферм, далі їх зустріла та сама картина.

—  Не можу зрозуміти, що сталося. Зважаючи на все, демонтаж було проведено без поспіху, отже, не мародери. Але хто це зробив і для чого? І куди вони поділися?

—  У вас тут є якийсь місцевий центр? - запитала Джуві у хлопця.

— Ферму Керна купили років сім тому Орн Фудтрак. Там влаштували центр продажу сільськогосподарської техніки. Більше нічого не спадає на думку. Місто, хіба що, але до нього понад шістдесят кілометрів.

—  То давай перевіримо ферму Керна, - сказала Джуві. - Де вона?

—  Якщо повернути праворуч на сорок градусів по прямій, кілометрів п'ятнадцять буде. Хвилин за п'ять дрон дістався вказаного місця. Побачене дуже здивувало Терна.

—  Непогано, непогано для цивільних. Списане лайно, звичайно, але все ж таки. - Думаю, навіть з парою десятків глайдерів змогли б впоратися. Дивись, скільки зеніток встановили. - Скинула хлопцю на нейромережу схему їх розташування. На площі понад десять квадратних кілометрів розташували майже сотню зеніток, заглиблених на кілька метрів під землю, та прихованих під півметровим шаром землі. - А ось тут сканери виявили порожнину на глибині тридцятиметрової. Дуже схоже на бункер. А ось і флаєри. Скажи, чи тут є ваш?

— Так, ось цей червоний з жовтою смугою. Чорний – Хігса, синій – Маєрсу, ось ці три сірих швидше за все належать Рудгарту та його дітям. - промовив Терн і з кожною хвилиною йому на душі легшало. Цілком можливо, що його мати була в підземному бункері. Що говорять сенсори біологічної активності?

— Крізь такий шар землі вони погано пробиваються, точність хронова, але можна сказати, що чоловік двадцять під землею є, серед них три чи чотири жінки. Точніших результатів без спеціального сканера не отримати, такий є на боті, але ніхто не дозволить нам туди зганяти.

—  Не треба, мені цього достатньо, думаю, з мамою все добре, - сказав Пашу з легкою усмішкою. У нього наче камінь з душі впав.

Повернувши дрон назад, Джуві з Паші розговорилися. Як виявилося, вони мали чимало спільних тем для розмови. Вона, як і Терн, мріяла підкорювати далекі світи, відкрити нові планети придатні для життя.

Це були дитячі мрії, вони обоє це чудово розуміли, але це не заважало їм цікавитись тематикою досліджень космосу. Щоправда, Пашу більше цікавили дослідження нових планет, а Джуві цікавилася далеким космосом.

За кілька годин усі зібралися разом, щоб обговорити подальший маршрут. Через півтори години після зльоту їм доведеться подолати небезпечну зону навколо Тритауна.

Вони мали дані з безпілотника, відправленого кілька днів тому з бази. Але невідомо, наскільки сильно змінилася ситуація за минулий час. Точніше, не зовсім, учора там пройшло зачищення дрібних селищ від інцепторонів за допомогою сил повітряної самооборони.  Незважаючи на вдале знищення, не вижив жоден учасник операції, хоча  брало участь більше сотні людей. Що там зараз відбувається – незрозуміло, можна облетіти регіон, але тоді доведеться зробити гачок майже у шість сотень кілометрів, а це понад три години. Кожна хвилина перебування в повітрі бота збільшує шанси на їхнє виявлення, так що швидше за все доведеться летіти безпосередньо через Тритаун. Визначившись з маршрутом, всі розійшлися для того, щоб трохи подрімати. Терн вирішив скористатися пропозицією Джуві і перекусити нормальною їжею, яку та прихопила з собою в політ.