Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Кувала Зозуля, Джоан Роулінг 📚 - Українською

Читати книгу - "Кувала Зозуля, Джоан Роулінг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кувала Зозуля" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 121
Перейти на сторінку:
голос із легенькою хриплуватістю, яка ніби натякала, що сміх у жінки принадний і зухвалий.— Мені не те щоб дуже треба з ним поговорити. Можете просто записати йому повідомлення від мене? Хочу його всього-на-всього попередити. Боже, це так ніяково... я б сама такий спосіб не обрала... Але хай там що. Перекажіть, будь ласка, що телефонувала Шарлотта Кемпбелл і що я заручена з Яго Россом. Не хотіла б, щоб він це почув від когось іншого чи прочитав у пресі. Батьки Яго помістили оголошення у кляту «Таймз». Жах.

— О. Гаразд,— відповіла Робін, у якої раптом заціпеніли і думки, і ручка у руці.

— Дуже вам дякую, Робін — ви ж так назвалися? Дуже дякую. Бувайте.

І Шарлотта перша поклала слухавку. Робін опустила трубку на телефон дуже повільно, відчуваючи сильне збентеження. Вона не хотіла переказувати такі новини. У посланця, звісно, не стріляють, але вона розуміла, що цим завдасть удару Страйковому бажанню тримати своє приватне життя при собі й уникати таких тем, як коробки з речами, розкладачка чи упаковки від вечері у смітнику зранку.

Робін обміркувала варіанти. Можна просто забути про повідомлення; нехай подзвонить Шарлотті сам, і та хай сама робить свою брудну справу (як бачила це Робін). Але що коли Страйк відмовиться дзвонити, а потім хтось йому скаже про заручини? Робін не могла знати, чи не мають Страйк і його колишня (подруга? наречена? дружина?) легіонів спільних друзів. Якщо вони з Метью колись розійдуться і він заручиться з іншою (в Робін аж усе перевернулося всередині на саму думку про таке), це стосуватиметься всіх її близьких друзів і рідних, усі наввипередки кинуться їй казати, а їй, вирішила Робін, хотілося б отримати таку звістку максимально приватно й тихо.

Коли за годину вона почула, як Страйк піднімається сходами і розмовляє по мобільному — явно у доброму гуморі, Робін відчула, як у животі поколює від паніки, ніби на іспиті. Коли Страйк відчинив скляні двері, й Робін побачила, що він не по мобільному говорить, а неголосно читає pen, їй стало ще гірше.

— «К бісу ліки і Джогарі...» — продекламував Страйк, тримаючи у руках коробку з електровентилятором.— Добридень.

— Доброго дня.

— Подумав, що нам це буде до речі. Тут доволі задушливо.

— Так, вентилятор — це добре.

— Почув у крамниці пісню Дібі Макка,— повідомив Страйк, ставлячи коробку у куток і знімаючи куртку.— «Там щось, там щось „ферарі", к бісу ліки і Джогарі». Хто цей Джогарі? Якийсь інший репер, з яким у Дібі сварка, як гадаєте?

— Ні,— відповіла Робін, анітрохи не рада його доброму гумору.— Це з психології. Вікно Джогарі. Йдеться про те, наскільки добре ми знаємо себе самі й наскільки добре нас знають інші люди.

Страйк не доніс куртку до вішака і здивовано глянув на неї.

— Тільки не кажіть, що і це в журналі прочитали.

— Ні, я вивчала психологію в університеті. Але покинула.

Робін спало на думку, що таким чином — розповівши про одну зі своїх власних поразок — вона ніби зрівняє шанси перед тим, як повідомить погану новину.

— Ви покинули університет? — він здавався напрочуд зацікавленим.— Оце так збіг. Я теж. Тож чому «к бісу Джогарі»?

— У тюрмі Дібі Макк проходив терапію. Він зацікавився, почав багато читати про психологію. Я це знаю з газет,— додала вона.

— Та ви просто джерело корисної інформації.

У Робін знову різко упало серце.

— Поки вас не було, дзвонили. Шарлотта Кемпбелл.

Він швидко звів очі, насупився.

— Попросила мене переказати вам повідомлення,— Робін відвела очі, затримавши погляд десь біля Страйкового вуха,— що вона заручена з Яго Россом.

Мимоволі її погляд повернувся до його обличчя, і Робін аж захолола.

Одним з перших і найбільш яскравих дитячих спогадів Робін стало приспання їхнього собаки. Вона була надто маленька, щоб зрозуміти, про що говорить тато; існування Бруно, улюбленця-лабрадора її найстаршого брата, було константою. Збентежена урочистою серйозністю батьків, вона звернулася по пояснення до Стівена — і втратила відчуття безпеки, по вперше за своє коротке життя побачила, як з його веселого личка зникає щасливий вираз, як біліють губи і відпадає щелепа. У тиші, яка передувала його стражденному зойку, до неї озвалося небуття, і сама Робін потім

ридала невтішно — не за Бруно, а за непозбувним братовим горем.

Страйк відповів не відразу. Потім сказав з відчутним зусиллям:

— А. Дякую.

Після чого пішов до кабінету і зачинив двері.

Робін сіла за свій стіл, почуваючись катом. Не виходило взятися до жодної справи. Вона подумала, що можна постукати у двері й запропонувати чаю, але передумала. П’ять хвилин вона нервово наводила лад на столі, поглядаючи на замкнені двері кабінету, аж ось вони відчинилися, і Робін похапцем вдала, ніби щось друкує.

— Робін, я піду прогуляюся,— сказав Страйк.

— Гаразд.

— Якщо до п’ятої не повернуся, замикайте офіс.

— Так, звісно.

— До зустрічі завтра.

Страйк узяв куртку і вийшов упевненим кроком, який Робін не обдурив.

Дорожні роботи розповзлися, мов лишай; щодня хаос простягався далі разом з тимчасовими спорудами, які мали захистити пішоходів і дати їм змогу пройти крізь руїну.

Страйк того навіть не помічав. Він автоматично ступав хисткими дерев’яними помостами в бік «Тоттенгему» — місця, яке пов’язував з утечею, з прихистком.

Як і в «Арсеналі», тут був лише один відвідувач — старий біля самих дверей. Страйк купив пінту темного і сів на один з диванів червоної шкіри під стіною, поруч з вікторіанською дивою, що розкидала троянди,— чарівна, нерозумна, проста. Пиво він пив так, мов то були ліки: без задоволення, зацікавлений лише в результаті.

Яго Росс. Мабуть, вона підтримувала з ним контакт, спілкувалася, коли вони ще жили разом. Навіть Шарлотта, з її гіпнотичною владою над чоловіками, з дивовижними талантами, не могла відновити знайомство так, щоб за три тижні довести справу до заручин. Вона таємно зустрічалася з Россом, при тому присягаючись у невмирущому коханні до Страйка.

Тепер усе поставало в іншому світлі: приголомшлива новина, яку вона жбурнула у нього за місяць до розриву, відмова надати докази, незрозуміла дата, несподіване закінчення.

Яго Росс уже був одружений. Мав дітей; Шарлотта від когось чула, що він пиячить. Разом зі Страйком вона сміялася, що так щасливо уникнула цього багато років тому; виказувала співчуття до його дружини.

Страйк купив другу пінту, тоді третю. Він хотів потопити імпульси, що спалахували, мов електричні розряди:

1 ... 78 79 80 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кувала Зозуля, Джоан Роулінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кувала Зозуля, Джоан Роулінг"