Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Усі дружно аплодували юній артистці, а Санта Клаус розповів, як йому сподобався її виступ, і вручив подарунок. Дівчинка з нетерпінням розірвала подарункову упаковку і від захвату сплеснула руками:
- Ах! Я так мріяла!
Довгоочікуваний набір дитячої косметики виявився саме тим подарунком, на який вона чекала.
Коли артист попрощався і попрямував до виходу, Елла поставила запитання, яке її дуже цікавило останнім часом:
- Санта? А ти справжній?
Усі присутні завмерли в очікуванні відповіді.
- Хо! Хо! Хо! А чому ти сумніваєшся?
Дівчинка подивилася на брата і задумливо промовила:
- Виходить Макс не вбив тебе тоді?
Тут прийшла черга Санти здивуватися. Він запитально глянув на хлопчика, на якого дивилася Елла. Виникла незручна пауза. Але досвідчений артист швидко знайшовся з відповіддю.
- Санта Клаус непереможний! Хо! Хо! Хо! - вигукнув він гучним голосом і поспішив піти, щоб уникнути подальшого допиту.
Після його зникнення Елка нарешті посміхнулася братові, вперше після тієї історії з убивством Санти.
Мама накривала стіл до різдвяної вечері, тато й дідусь дивилися святкове шоу по телевізору, а бабуся й онука розглядали чудовий подарунок. Це виявився невеликий туалетний столик із дзеркалом, що відкривається, і музичним підсвічуванням. У шухлядках були тіні всіляких кольорів, блиск для губ, лаки для нігтів і рум'яна. Дівчинка з благоговінням присіла перед дзеркалом, взяла в руки пензлик і взялася за макіяж.
Незабаром прийшов Віталік.
- Ну ось, тепер усі в зборі! Можна сідати за стіл, - запросила мама.
Ошатна біла сорочка хлопчика свідчила про те, що він ретельно готувався. Віталік зняв шапку і пригладив рукою волосся. Потім дістав із кишені згорток і підійшов до Елки, яка не відривалася від дзеркала. Вона так захопилася грою, що навіть не помітила, як прийшов гiсть.
- Гм... Гм... Гм... - прокашлявся Плохiш, трохи хвилюючись. - Елло, це тобі. Зі святом! - він простягнув їй подарунок.
Дівчинка обернулася на звук свого імені. А Віталік здригнувся. Його очі розширилися від жаху, а щелепа відпала вниз від подиву. На хлопчика дивилося щось, що віддалено нагадувало Геловін. Елка так постаралася перепробувати всі наявні тіні, що результат вийшов вельми несподіваним.
Макс помітив реакцію друга і перевів погляд на сестру.
- Ну ти й опудало! - вигукнув він, сам злякавшись такого видовища.
- Ні! Я красива! - вигукнула скривджена дівчинка і грізно зсунула нафарбовані брови, від чого її обличчя стало ще страшнішим.
Мама глянула на Еллу і в жаху сплеснула руками:
- Донечко, що ти з собою зробила!
У дитини від досади виступили сльози, які одразу ж проробили доріжки по розмальованих щоках.
- Не засмучуйся, люба, ходімо, я тебе вмию.
Однак дівчинка виривалася.
- Ні, не буду вмиватися! Я хочу бути красива за столом!
Мамі все ж вдалося переконати доньку.
- Ми змиємо весь цей жах, а потім я покажу тобі, як це треба робити правильно.
Красуня зi сльозами на очах, згідно кивнула і взяла маму за руку. Коли двері ванної зачинилися за ними, Макс вибухнув нестримним сміхом. Його приклад виявився заразливим і незабаром усі присутні реготали до сліз, згадуючи курйозний випадок.
Поки мама приводила сестру до ладу, Макс вирішив поділитися з другом своїми нічними спостереженнями.
- Ну, не знаю... Я не вірю в сновид, казки це все! - відреагував Плохiш. - Ти б краще повідомив в агентство, що під твоїми вікнами хтось поночі бовтається, - порадив він.
Однак Макс мав іншу думку. Він був абсолютно впевнений, що бачив сновиду, бо пов'язав його появу з повним Місяцем. Хотілося самостійно розібратися в цьому питанні. Та й агентів смішити не хотілося своїми здогадками. Вони ж потім цілий рік реготатимуть за спиною, як тоді з бабусею.
"Треба буде простежити за Максом. Про всяк випадок. Хіба мало що. Раптом йому допомога знадобиться..." - вирішив Віталік, маючи намір захистити друга від біди.
Нарешті з ванної з'явилася сестра у всій своїй красі. Злегка підведені зеленими тінями очі, рожеві губки й ніжні рум'яна на щоках надали їй святкового вигляду. Вона відразу стала виглядати дорослішою.
- Елло, ти така гарна! - похвалив Віталік і всі родичі підтримали його слова.
Дівчинка просяяла від задоволення.
Макс підозріло втупився на друга. Невже цей бовдур втюрився в його сестру?! Ну й дубина!
- Елло, ти ще не розгорнула мій подарунок, - нагадав Плохiш.
Вона схаменулася і почала з нетерпінням розкривати згорток. Там виявилася скляна кулька, всередині якої був сніговик і ялинка в заметах снігу. Варто було струснути іграшку, як білий іскристий сніг піднявся вгору і закружляв, повільно осідаючи вниз. Це був чудовий подарунок.
- Яка ж краса! - вигукнула дівчинка, із захопленням дивлячись на кулю.
Підозри Макса посилилися. Чомусь йому, своєму найкращому другові, Полохiш не спромігся нічого подарувати, а його сестру балує увагою і компліментами. Треба буде з цим розібратися після свята.
- Ой, Віталіку, я ж зовсім забула! У мене теж є подарунок для тебе! - Елка побігла до своєї кімнати і повернулася з саморобною листівкою, що виблискувала всіма кольорами веселки.
Виявляється, вони з бабусею знайшли спосіб використати розбиту бурульку. Листівку прикрашали подрібнені осколки ялинкової іграшки, посаджені на клей.
Вийшло чудово!
- Велике тобі спасибі! - зрадів Віталік, із задоволенням розглядаючи подарунок.
- А це від усіх нас! - додала бабуся і вручила йому велику подарункову коробку зі стрічками, доверху наповнену цукерками.
- Ого! Величезне вам дякую! - просяяв велетень.
Святкова вечеря була вищою за всякі похвали. Вже мама постаралася! За столом згадали випадок із ялинкою і розповіли Віталіку. Усі сміялися, було весело.
Збираючись додому, друг нагадав Максу про обережність. Але той лише махнув рукою, даючи зрозуміти, що не бачить приводу для хвилювань. А Плохiш зайвий раз переконався, що допомога другові не завадить.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник», після закриття браузера.