Читати книгу - "Мовчання ягнят"

Старлінг почула, як Берроуз щось гавкає поза слухавкою. Потім він знов повернувся на лінію.

– Нічого – вони зможуть висадитись у Калумет-Сіті за сорок – сорок п’ять хвилин, залежно від вітру. Їх підмінить чиказький SWAT, якщо його знайдуть раніше. «Світло й енергія» Калумета видали чотири можливі адреси. Старлінг, ти там виглядай будь-яку інформацію, яка допоможе звузити пошук. Якщо почуєш щось про Чикаго чи Калумет, миттю дзвони мені.

– Згода.

– А тепер послухай – останнє, і мені треба бігти. Якщо станеться, як гадається, якщо ми впіймаємо його в Калумет-Сіті, ти приземляєшся в Куантіко о восьмій годині маньяна[207], в начищених сандаликах. Джек виступатиме перед комісією разом із тобою. А також чільний ґані, Бріґем. Спиток – не збиток.

– Джеррі, ще одне: у Фредріки Біммел були спортивні костюми від «Джуно», це марка одягу для товстунів. У Кетрін Мартін теж такі були, якщо це взагалі щось важить. Може, він вистежує великих жертв у крамницях для товстунів. Можна попитати в Мемфісі, Акройді, деінде.

– Зрозумів. Не забувай усміхатись.

Старлінг вийшла на брудне подвір’я в Бельведері, штат Огайо, за триста вісімдесят миль від місця подій у Чикаго. Вітерець приємно холодив обличчя. Вона злегка вдарила кулаком повітря, вболіваючи за групу порятунку заручників. Та водночас вона відчувала, як тремтять щоки й підборіддя. Що це, в біса, таке? Що б вона, в біса, зробила, якби на щось натрапила? Покликала б підмогу, польовий офіс у Клівленді, SWAT із Коламбуса, ще й поліцію Бельведера.

Порятунок молодої жінки, дочки сенаторки Нахер-Мартін, та інших, які можуть бути після неї, – ось що насправді має найбільше значення. Якщо його впіймають, то все буде гаразд.

Якщо вони не встигнуть, якщо знайдуть щось жахливе… Господи, благаю, дай їм упіймати Баффа… упіймати Джейма Ґамба, чи містера Шкуру, чи як там іще звати це пекельне створіння.

І все одно, вона була так близько, вона майже вхопила його за зад, усього на день запізнилася з чудовою ідеєю, опинилась удалині від арешту, вибула зі школи – все це відгонило програшем. Старлінг уже давно підозрювала, хоч і картала себе за це, що протягом кількох останніх століть удача зраджує Старлінгів, що всі Старлінги блукають у тумані вічності розлючені та спантеличені. І якщо віднайти сліди першого Старлінга, то коло замкнеться. Саме так мислять класичні невдахи, і вона, чорт забирай, не збиралася забавлятись такими думками.

Якщо вони впіймають його завдяки опису, що вона дістала від доктора Лектера, то це допоможе їй з міністерством юстиції. Старлінг треба було трохи про це поміркувати. Її кар’єрні сподівання смикались, наче фантомна кінцівка.

Що б не сталося, осяяння про швацькі викрійки принесло їй таке задоволення, як ніщо інше. Це варто зберегти в пам’яті. Вона віднайшла сміливість у спогадах про матір, як і в спогадах про батька. Вона заслужила й виправдала довіру Кроуфорда. Саме це вона має зберегти у своїй коробці для сигар «Біла сова».

Її роботою, її завданням було думати про Фредріку й про те, як на неї вийшов Ґамб. Судове переслідування Баффало Білла вимагатиме фактів.

Думай про Фредріку, яка застрягла тут, провела тут усі молоді роки. Де б вона шукала виходу? Які поривання знайшли відгук у Баффало Біллі? Що їх об’єднало? Жахлива думка – про те, що він міг розуміти її з власного досвіту. Може, він навіть співчував їй, та все одно скористався її шкірою.

Старлінг стояла біля самої води.

Майже в кожному місці настає така мить, коли світло падає під певним кутом і з певною інтенсивністю, і тоді місцина постає у всій своїй красі. Коли ти десь застряг, то починаєш помічати цю мить, чекати на неї. Мабуть, на річці Лікінг за Фелл-стрит ця мить приходила саме зараз, після полудня. Може, саме в цей час юна Біммел починала мріяти? Бліде сонце здіймало достатньо пари з річки, щоб розмити обриси старих холодильників і електроплиток, які повикидали в зарості на протилежному березі. Вітер із північного сходу дмухав проти променів, здіймаючи рогіз до сонця.

Від сараю містера Біммела до річки пролягала біла полімерна труба. Вона заклекотіла, і з неї вирвався невеличкий потік кривавої води, що поплямував підталий сніг. Біммел вийшов на сонце. Штани спереду були поцятковані кров’ю, а в пластиковому харчовому пакеті він ніс якісь рожеві й сірі кавалки.

– Сквоби[208], – сказав він, побачивши, що Старлінг його роздивляється. – Їли колись сквобів?

– Ні, – відповіла Старлінг, відвертаючись до води. – Я їла голубів.

– Із цими не тре’ переживать, що дробина на зуб попаде.

– Містере Біммел, а Фредріка знала когось із Калумет-Сіті або Чикаго?

Він стенув плечима й похитав головою.

– Чи ви не знаєте, вона коли-небудь їздила до Чикаго?

– Шо значить – чи я не знаю? Думаєте, моя дівчинка бувала в Чикаго, а я про те не знав? Вона навіть у Коламбус не їздила без мого відома.

– Вона знала чоловіків, які вміли шити, кравців чи майстрів, які виготовляли вітрила?

– Вона всіх обшивала. Уміла шити, як і її мати. Про чоловіків я нічо’ не знаю. Вона шила для магазинів, для панянок, а кому саме – не знаю.

– Хто був її найкращим другом, містере Біммел? З ким вона водилася?

Не треба було казати «водилася». Добре, що його не зачепило, він і без того розлючений.

– Ні з ким вона не водилася просто так. У неї завжди була робота. Господь зробив її не красивою, а працьовитою.

– Кого б ви назвали її найкращим другом?

– Стейсі Хубку, мабуть, іще змалечку. Фредрікіна мати говорила, що Стейсі знається з Фредрікою тільки заради того, щоб мати собі прислужку, але мені то невтямки.

– Ви не знаєте, як я можу з нею зв’язатися?

– Стейсі працювала в страховій компанії, мабуть, і досі там. У Франклінів.

Старлінг пішла до своєї машини через попороте колесами подвір’я, опустивши голову й глибоко засунувши руки в кишені. З високого вікна за нею стежила кішка Фредріки.

Розділ 54

Посвідчення ФБР викликає тим гострішу реакцію, чим далі ви просуваєтеся на захід. Посвідчення Старлінг, від вигляду якого на території Вашингтона хіба що знуджено підводять брову, цілком і повністю привернуло увагу боса Стейсі Хубки в страховій агенції Франклінів, що в Бельведері, штат Огайо. Він особисто звільнив Стейсі Хубку від обов’язків