Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

Сірий кіт посміхнувся -Спасибі брат. Я не впевнений, що батько так само вважає. Принаймні деякі одноплемінники мріють мене побачити на троні після Короля Кристал Сльози. Я сам про це навіть не мрію

-Я благатиму Зоряних Предків щоб вони благословили тебе на майбутнє правління в “Падаючій Сльозі”

Коти попрощалися. Захід і Місяць неквапливо рушили вперед. Вони довго йшли мовчки, кожен про щось думав

-Я сподівалася що мій батько залишиться таким яким він є. Ніяк не очікувала, що він настільки змінився

-З віком усі змінюються. Ми теж не знаємо, якими будемо в старості. Я сподіваюся що не стану таким не буркуном як мій батько. Сумніваюся, що Туман мене захоче таким терпіти. Але до старості нам дуже далеко

-Мені здавалося що всі старі буркуни. Але ваша матінка вона не така. Вона дуже мила співрозмовниця

Захід засміявся -Так, мені з матінкою пощастило. Вона завжди підтримувала мене, боронила перед батьком. Мені дуже пощастило, що мама не така буркотлива, як батько. Адже батько теж змінився тепер, та він бурчить іноді

Місяць трохи помовчав -Можливо мимо проходячи ми зайдемо в клан Чорної Смерті? Адже він нас кликав

-Чому б і ні? Але спершу нам треба туди дійти. Не забувай що попереду нас чекають 2 дні дороги

Вони без проблем минули ці два дні, ближче до обіду вони підійшли до нейтральної території, де й розташовувався клан великого чорного кота. У клані ніхто не очікував, що до їхнього табору зайдуть непрохані гості

-Які гості до нас завітали - сказав відомий їм патрульник - Що скучили за нас кошенята?

-Нас запрошував Чорна Смерть, покличте його до нас, якщо вам не важко. Ми надовго не затримаємось!

Патрульник смикнув вухом, але все ж таки виконав їхнє прохання, незабаром повернувся з ватажком Чорною Смертю

- Якось швидко ви повернулися з гостей. Відпочиньте в нас, поспіть, може бути їсти хочете, ми вам раді

Чорний кіт нагодував гостей, відправив відпочивати, згодом трійця сіла на землю для розмови. Захід сонця та Місяць всі коту розповіли. Чим викликали в нього здивування? Вважають себе найкращими. Ну гаразд Королі, вони у спадок стають Королями. Але ватажки. Перед тим, як Провідником стати, треба побути Глашатаєм, а перш ніж до Глашата добратися, необхідно вивчити хоча б одного учня. Знаю я всі ці правила, сам із такого племені був вигнаний. І все ж я не розумію, як можна так черство ставитися до своїх дітей? Я зрозумів би якби це були чужі, але ж одна кров! Я, мабуть, ніколи не зрозумію цих дивних батьків. Ти хоч не такий, як вони? Не повторюй їхню долю

-Не буду. Я й сам цього не хочу. Мій син зараз дуже на мене скривджений, і він має на що ображатися. Не хочу остаточно зіпсувати з ним стосунки. Ми мабуть підемо. Нам залишилося не так вже й багато йди додому

Чорна Смерть провів їх небагато, після чого повернувся додому. Захід і Місяць без проблем дісталися додому. Їх радісно усі зустрічали. Окрім Тумана та Квітки, маленькі принц та принцеса навіть не глянули у бік молодих правителів. Це дуже засмутило Заходу, адже він сподівався, що син забуде про свою образу за ці дні. Але на жаль, очікування молодого Короля не виправдалися. До самого вечора малюки ні слова не вимовили у бік Захід сонця та Місячної Сльози. Після того, як Миру уклала малюків, дорослі зібралися в норі Короля. Молоді мандрівники докладно розповіли все, що з ними сталося.

-Значить вам все ж таки довелося стати справжньою родиною, завдяки Кристалу Сльози, навіть не віриться в це

-Припини Гранд. Не треба нагадувати дітям про цей біль. Мені дуже шкода тебе Місяць, у тебе жорстокий батько

-Дякую Ваша Величність. Я сама не очікувала, що батько може до такого дійти. Звичайно, він і тоді не був зразковим батьком. Завжди вважав, що у його дітей має бути все найкраще, як не як ми Королівська родина. Тому кожному ретельно шукав майбутнього чоловіка. Його зовсім не цікавило те, що у кожного з нас вже був коханий. Він вважав, що обрана нами партія, зовсім не підходить нам за статусом

-Зовсім як я! -Гордо відповів Король-батько -Я його в чомусь підтримую. Негідно королівському синові одружується з простушкою. Адже я теж хотів Заходу тільки добро. Навчав бути його сміливим, ні перед чим не відступати. Тому що справжній Король має бути всіма шанований. Якщо він виявить у чомусь страх, то вважай, що він зганьблений. Якому племені потрібен боягуз-король? Навіть я завжди намагався не показувати страху

-Гранд. Чогось злякатися, значить виявити свій страх. Кожна істота має перед чимось страх, це природно хіба ні? Я розумію ти хотів, щоб тобою всі пишалися. Намагався бути для всіх опорою

-Навіть я боюся, але не вважаю це якимось злочином. Найбільш я боюся, що Туман не пробачить мені

-Наберися терпіння Захід сонця. Прийде час і Туман все зрозуміє -ніжно промовила біла кішка -Просто чекай

-Скільки потрібно чекати поки мій онук порозумнішає? - Пробурчав чорний - Все життя так можна чекати. Ні, тут треба діяти інакше. Не можна няньчитися з малюком. Якщо дозволяти йому творить будь-що, то в майбутньому він взагалі нікого не слухатиметься. Я пропоную зараз його напоумити. Дати зрозуміти, що його капризи неприйнятні для спадкоємця трону! Ні Світу! Просто чекати не можна, треба діяти!

Біла закотила очі - Гранд, вічно ти кудись поспішаєш! Я тобі кажу, що зараз не можна тиснути на Туману

-Ти Кішка, нічого не розумієш у вихованні синів. Захід сонця, не слухай свою матір, нехай вона няньчиться з Квіткою. А ми з тобою робитимемо справжнього кота з ніжки Тумана! Бач, образився він на татку!

-Батьку, може бути все ж таки не потрібно зараз так різко ставиться до Туману? Можливо матінка права у всьому

-Весь у свою матусю! Якщо ти пробачатимеш примхи Туману, то в майбутньому з ним буде дуже важко розмовляти. Я тобі говорю як справжній батько!

-Справжній батько? -Засміялася Миру -Нагадає тобі як ти виховував Захід сонця? Як змушував його вбивати