Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Небезпека рецидиву 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпека рецидиву"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпека рецидиву" автора Кріс Тведт. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 94
Перейти на сторінку:
був незворушний, немов старий дуб, який пережив на своєму віку чимало бур і штормів. Він усе передбачив.

— Ми перевірили всіх, — сказав він. — Уздовж і впоперек…

— Геть усіх?

— Усіх, хто реально міг прагнути помсти.

Я пройшовся по кожному, чіплявся до слів Тобіаса, длубався у ньому й мучив його. Він мав відповідь на кожне запитання. Майже на кожне…

— Альвіна Му притягували за зґвалтування, ще коли він перебував у дитячому будинку, — мовив я. — Ви піднімали цю справу?

Мунк глянув на мене — він уперше почувся розгубленим.

— Я не знав. Це достовірна інформація?

— Так. Він сам розповів мені. Справу закрили.

— Що ж, можливо.

— Отже, ви не перевіряли й не шукали мотиву в минулому?

Мунк зітхнув.

— Ні, на жаль. Однак, якщо ви маєте рацію, справа про те зґвалтування припадає пилюкою щонайменше двадцять років. Чи не задовго чекати на помсту?

— Вашим обов'язком було все ж перевірити версію, — наполягав я, хоч і розумів, що це чиста спекуляція з мого боку. — Не можна ігнорувати такі речі тільки через термін давнини.

— Ваша правда, не можна, — погодився Мунк. — У кожній справі завжди знайдеться місце для спекуляції. На щастя, у льоху обвинуваченого знайшли плями крові жертви.

Я здався.

Краєм ока помітив хвилювання серед публіки. Глянув у залу й побачив, як підвелася зі свого місця Ірене Ґудвік, метушливо протиснулася між рядами до виходу. Жінка була бліда й дуже збуджена. Мені подумалося, що, мабуть, вона збагнула: її чоловіка таки засудять за вбивство.


Одного вечора зателефонував батько.

— Як твої справи, Мікаелю?

— Добре. Справа трохи вимотує.

— Охоче вірю. Скоро вже підведете риску.

— Так. Завтра починається оптування моїх свідків. Гадаю, до понеділка закінчимо.

— Ти впораєшся, Мікаелю. Поговоримо по завершенні процесу, — батько примовк, а тоді додав: — Я пишаюся тобою, сину…

І поклав слухавку.

Я завмер, оторопілий, зі слухавкою в руці. Це так несхоже було на нього. Подібні висловлювання батько завжди вважав нестерпними телячими ніжностями, однаково неприємними тому, хто говорив, і тому, як він собі припускав, хто їх вислуховував.

— Хто телефонував? — запитала Карі.

— Батько… переказував тобі вітання, — механічно відповів я.

Раптом на очі набігли сльози. Я відвернувся, щоб приховати їх від Карі.

— Він старіє, — мовила вона.

— Так… — кивнув я. — Візьму собі горнятко чаю. Тобі теж принести?

— Будь ласка…

Коли я повернувся до вітальні, Карі глянула на мене й сказала:

— Мікаелю… Одна лиш річ… Ота справа, над якою ти працюєш… Ти не міг би…

— Знаю, Карі… Знаю, — урвав я її на півслові.

Розділ 51

Суддя глянув на мене поверх окулярів. І в погляді, і в голосі вловлювалося несхвалення.

— Ви самі себе внесли до списку свідків, адвокате Бренне. Якось воно… нетрадиційно. Ви ще наполягаєте на свідченнях?

— Так, ваша честь.

— Гм… Гаразд. Можете пройти на місце свідка…

Я підвівся, зняв мантію, одягнув піджака, який висів на спинці стільця, перейшов залу й сів за стіл посередині.

— Запевняю, — відповів я на відоме всім запитання судді, чи готовий говорити правду і тільки правду.

— Адвокате Берґстрьом! Ваш свідок! — сказав суддя.

Сюнне прокашлялася, почала говорити, але помітила, що забула увімкнути мікрофон, зашарілася, знову почала спочатку.

— Я хотіла б розпитати вас про конкретний період, пов'язаний з провадженням справи проти Альвіна Му, — мовила Сюнне. — Ви ж представляли сторону захисту, чи не так?

Я підтвердив, і вона повела мене через все, починаючи від моменту зачитання виправдального вироку.

— Чи виразно ви чули слова, які сказав Альвін Му до Ганса Ґудвіка?

— Так, дуже виразно.

— Як ви їх сприйняли?

— Як зізнання Альвіна Му в тому, що саме він убив Майю.

— Дякую.

Суддя кивнув Сюнне і повернувся до Крістера Бонде.

— Маєте запитання, пане прокуроре?

— Ні, ваша честь. Хіба одне, — Бонде обернувся до мене. — Адвокате Бренне, чому ви тоді не повідомили про це поліцію?

— Я був у непростій ситуації як захисник Альвіна Му. До того ж, розумів, що кинутої мимохідь фрази не достатньо для поновлення кримінального провадження.

Прокурор пильно глянув на мене.

— Гаразд, я приймаю вашу відповідь, та все ж, чи не ліпше було довіритися поліції?

Я промовчав.

— Тоді, можливо, вдалось

1 ... 78 79 80 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпека рецидиву», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпека рецидиву"