Читати книгу - "Кінець світу в Бреслау"

Витяг з кишені поліційне посвідчення, проштовхався крізь натовп і побіг у бік вбиралень. Двоє регулювальників витягли з неї чоловіка, що був наручниками прикутий до гострильного верстата. Чоловік задубів від холоду, а його сині губи ворушилися, наче він проказував молитву. Його одяг — робочий фартух і комбінезон — були вкриті кров’ю. Поліцейські кинули його на землю. Скронею він ударився об верстат.

Майнерер стояв над зв’язаним убивцею. Фотограф відкрив затвор фотоапарата. Спалахнув стовп магнезії. Високо піднявши руки з пістолетом і посвідченням, Мокк підбіг до вбивці. Поліцейські слухняно розступилися. Радник став на коліна й приклав пістолет до вкритої кров’ю скроні. Тріск магнію. Усі дивилися. У цю мить Мокк побачив себе, позбавленого робити в поліції. Він зняв пістолет із запобіжника. І знову побачив себе як підсудного в залі суду, а потім у в’язниці, де на нього з радістю чекають усі, кого він будь-коли засадив за ґрати. Подумки почав повторювати Горацієве «Odi profanum vulgus».[55] Після кількох рядків заховав пістолет до кишені. Він нічого не бачив, нічого не відчував, окрім плювка старого залізничника, що замерзав у нього на скроні.

Бреслау,

четвер 22 грудня,

восьма година ранку

Спеціальне передріздвяне видання «Бреслауер Нойєсте Нахріхтен» від 22 грудня 1927 року, с. 1 — інтерв’ю з начальником Управління поліції Вільгельмом Кляйбемером:

«Що сталося вчора на Ґартен-штрасе, 35?

Кляйбемер: Кримінальний вахмістр, чийого прізвища я назвати не можу, виконуючи в цьому будинку завдання слідчого, помітив гострильника, який виходив з подвір’я. Цей чоловік виходив дуже поспішно, тягнучи за собою гострильного верстата. Увагу детектива привернули плями крові на його фартусі. Він затримав гострильника й зачинив його у вбиральні на першому поверсі сусіднього будинку. А тоді знайшов у сараї на подвір’ї тіло маленької Ґретхен Каушніц. Побоюючись самосуду з боку мешканців будинку, він викликав значне поліційне підкріплення і під їхнім прикриттям провів арешт lege artis.[56]

Хтось намагався перешкодити затриманню.

K.: Це запитання чи ствердження?

У розпорядженні преси є фото, на якому поліцейський високого рангу прикладає пістолет до скроні вбивці. Він збирався вчинити самосуд?

K.: Справді, один з моїх людей так повівся. У випадку такого жахливого злочину його нервова реакція цілком зрозуміла. На щастя, він опанував себе й залишив винесення вироку відповідній судовій інстанції.

Чи убивця, Фріц Роберт, є сексуальним збоченцем?

K.: Так. Він — педофіл. За подібний злочин він уже відбував вирок у в’язниці.

Жертву було зґвалтовано?

K.: Ні.

Роберт признався в скоєному?

K.: Ще ні. Але признається під впливом доказів. На щойно погостреному ножі були його відбитки пальців, а на його фартусі — кров жертви.

Це так швидко вдалося встановити?

K.: Працьовиті люди можуть упродовж однієї ночі зробити багато. А наші техніки працьовиті.

Чи Роберт — психічно хворий?