Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Володар драконів 📚 - Українською

Читати книгу - "Володар драконів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Володар драконів" автора Корнелія Функе. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 112
Перейти на сторінку:

Сірчана шкурка посміхнулася:

— Точно, дракон.

Луї Довгохвостий закотив очі і просичав крізь зуби:

— То це через вас мені доводиться метлятися по цих богом забутим краях! Ну спасибі! Дуже дякую!

— Через нас? — запитала Сірчана шкурка. — Чому це через нас?

— Відтоді, як ви побували у Гільберта, — щур підібрав усе, що впустив при раптовій появі Сірчаної шкурки, — він ні про що інше не може думати, окрім як про ці білі плями. Він став мені постійно телефонувати до Індії, де я чудово проводив відпустку у брата, і всі вуха продзижчав! Луї! Ти мусиш летіти у Гімалаї! Луї, допоможи своєму старому дядечку! Луї, мені треба заповнити білі плями на мапах. Благаю тебе, Луї! — щур охнув під вагою спорядження, яке він тягнув у печеру.

— Ти б краще допомогла, аніж стояти і витріщатися на мене! — гримнув він на Сірчану шкурку. — Затягни літак у печеру, а то він так розпечеться, що у ньому можна буде пекти страусові яйця.

— Викапаний дядечко! — рикнула Сірчана шкурка, спустила Мухоніжку з плеча і підняла літак. Він був такий легкий, що вона запхнула його під пахву. Коли вона увійшла з ним до печери, Луї Довгохвостий стояв як укопаний перед сплячим Лунгом.

— Грім і блискавка! — шепотів він. — Це справді дракон!

— А ти що гадав? Не буди, йому треба виспатися, а то ми звідси ніколи не полетимо, — Сірчана шкурка поставила літак на землю і придивилася до нього уважніше. — Звідки у тебе ця машинка? — Тихо запитала вона.

— Із магазину іграшок, — відповів Луї Довгохвостий так само тихо, не зводячи очей з дракона. — Я його, звичайно, переробив. Літає чудово. Навіть ці гори долає, — він обережно наблизився до дракона ще на крок. У повний зріст він був не вищий за ступню Лунга. — Гарний! — прошепотів щур. — А чим він харчується? — Луї стурбовано обернувся до Сірчаної шкурки. — Не щурами, я сподіваюся?

Сірчана шкурка розсміялася:

— Ні, не хвилюйся. Лише місячне сяйво — більше йому нічого не потрібно.

— Ось воно як, місячне сяйво? — здивувався щур. — Цікаве джерело енергії. Я пробував якось зробити місячні батареї, але поки нічого не виходить, — він обернувся і поглянув на Бена, який все ще спав біля входу в печеру, змучений пригодою з птахом.

— У вас тут ще й людина? — прошепотів він. — Дядя розповідав тільки про тебе і дракона. Про цю крихітку, — він вказав на Мухоніжку, — теж мови не було.

Сірчана шкурка знизала плечима і штовхнула лапою пропелер літака Луї. Він закрутився з тихим дзижчанням.

— Так вийшло, що вони до нас прибилися, — сказала вона. — Іноді, звичайно, від них бувають неприємності, але загалом вони обидва нічого. Малий — це гемінколос.

— Гомункулус! — виправив Мухоніжка, кланяючись Луї Довгохвостому.

— Ага, ясно, — сказав він, змірявши того поглядом з голови до п’ят. — Не ображайся, але ти схожий на іграшкову людину.

Мухоніжка зніяковіло посміхнувся.

— Ну, в якомусь сенсі це справді так, — сказав він. — Дозвольте вас запитати, наскільки ви просунулися у справі картографування цих місць?

— Майже завершив, — відповів Луї, пригладжуючи вуса. — Я, власне, залетів сюди ще раз лише для того, щоб записати сьогоднішні обміри.

Сірчана шкурка з подивом подивилася на нього:

— Отже, ти тут добре орієнтуєшся?

— Ще б пак! — щур знизав плечима. — Я вже встиг кожен камінчик вивчити у цих триклятих місцях!

— Правда? — Сірчана шкурка підбігла до Бена і потрясла його за плече. — Прокидайся! — засичала вона йому у вухо. — Нам тут можуть показати дорогу! Дорогу до монастиря!

Бен сонно повернувся і закліпав на Сірчану шкурку:

— Що трапилося? Хто нам може показати дорогу?

Сірчана шкурка вказала на Луї. Товстий щур на всяк випадок відступив на крок, але тут же впер руки в боки і сміливо глянув людині в обличчя. Бен сів і здивовано втупився в нього.

— Звідки він тут взявся? — спитав він здивовано.

— Він? Мене звуть Луї Довгохвостий! — ображено промовив щур.

— Це племінник білого щура, — просичала Сірчана шкурка. — Гільберт послав його сюди, щоб він склав йому мапу тутешніх місць. Ходімо, — вона потягнула Бена за рукав. — Поговоримо надворі, а то ми розбудимо Лунга!

Назовні все ще нестерпно палило сонце, проте у затінку величезного каменю, що лежав перед печерою, було більш-менш прохолодно.

— Дістань мапу, — сказала Сірчана шкурка. Бен послухався і розгорнув її перед щуром.

— Можеш нам показати, де ми перебуваємо? — з цікавістю запитала Сірчана шкурка в Луї. Щур забігав мапою свого дядечка, хмурячи лоб і придивляючись.

— Зараз подивимося, — бурмотів він. — Ага, все ясно, — він постукав лапкою по ділянці на північному сході від Інду. — Ви перебуваєте тут, ось у цих горах, у Кам’яній долині, як я її називаю.

— Ми шукаємо монастир, — пояснив Бен. — Монастир на схилі гори. Долина Інду у цьому місці широка й зелена. Монастир великий, у ньому багато будівель, а на них — майоріють прапори.

— Так-так… — Луї кивнув і глянув на хлопчика. — Знаю, знаю. Гарний опис. Ти, певно, там уже бував?

— Ні, — Бен похитав головою. — Я бачив його у двісті двадцять третьому оці джина.

1 ... 78 79 80 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар драконів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володар драконів"