Читати книгу - "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"

— зметикував Сет, а донедавна млявий Сколкозбройний став у ще одну фехтувальну стійку. Шин із подвоєною силою ринувся в бій, розмахуючи мечем та осипаючи супротивника градом ударів. А Сколкозбройний, котрий виявився королем, завзято відбивався широкими, замашними порухами клинка. Він одного з них Сет ледь устиг відсахнутися: лезо розтяло повітря за лічені дюйми від нього, обдавши вітерцем. А тоді, вибравши вдалий момент, він раптом ринувся вперед і пірнув під вістря меча, відведене в сторону силою інерції.

Очікуючи чергового удару в поранений бік, король напівобернувся, прикриваючи ліктем вільної руки діру в Сколкозбруї. Це дало Сетові можливість проскочити мимо нього та дістатися до королівських покоїв.

Король повернувся, щоб кинутися навздогін, але Сет уже мчав щедро вмебльованою кімнатою, розмахуючи рукою й намагаючись доторкнутися до кожного громіздкого предмета на своєму шляху. Він заряджав їх Буресвітлом, Кидками переміщуючи в точку позаду короля. Меблі завалювалися, немов кімната повернулася набік: на остовпілого короля раптом посипалися дивани, стільці та столи. Ґавілар припустився помилки, спробувавши боронитися від них Сколкозбройцем: так, ця зброя легко перерубала чималих розмірів диван, але ж порубані рештки все одно падали на нього, збиваючи з ніг. Врешті ослінчик остаточно звалив його додолу.

Ґавілар відкотився вбік, щоби дати дорогу меблям, і знову почав наступати. Крізь розтріскані секції його Сколкозбруї просочувалися струмені Буресвітла. Зібравшись із духом, Сет підскочив у повітря і силою Викиду перемістив своє тіло назад і трохи вправо — подалі від атакуючого короля. Це вивело його з-під удару. А потім різко Кинувся вперед, використавши аж два Прості викиди один за одним. Із нього потоком ринуло палахкотливе Буресвітло, одяг вкрився шаром паморозі — адже він нісся на короля зі швидкістю, що рівно вдвічі перевищувала звичайну швидкість падіння.

Поза короля видала здивування, коли Сет накренився в повітрі, а потому, прокрутивши сальто, ринувся на нього, розмахуючи мечем. Він щосили рубонув по шолому з крильцями, а тоді відразу ж Кинувся на стелю, де впав горілиць, важко гупнувши об кам’яний дах. Він зробив надто багато Кидків у різних напрямках за надто короткий проміжок часу: його тіло було дезорієнтоване, тож граційного приземлення не вийшло. Похитуючись, шин усе ж звівся на ноги.

На долівці під його головою король трохи подався назад, намагаючись якось прилаштуватися та завдати чергового удару. Його розколотий шолом сочився Буресвітлом. Він став у оборонну стійку, прикриваючи бік із проламаною пластиною. Тримаючи меч однією рукою, король замахнувся й рубонув у напрямку стелі. Сет миттєво зробив Кидок униз, помисливши, що випад супротивника не дасть тому змоги вчасно опустити меч.

Але він недооцінив опонента. Той ринувся назустріч, парирувавши удар виставленою вперед головою. І саме в той момент, коли лезо Сетового меча вже вдруге торкнулося шолома — цього разу розтрощивши його на друзки, — затягнутим у латну рукавицю кулаком Ґавілар щосили вдарив його в обличчя.

Сліпуче світло зблиснуло у Сетових очах, немов утішний додаток до страшного й раптового болю, що пронизав його лице. Контури предметів розпливлися, в очах потемніло.

Біль. Який нестерпний біль!

Він заволав, і з широко відкритого рота рікою хлинуло Буресвітло. Спиною він налетів на щось тверде — балконні двері. Тепер біль перекинувся ще й на плечі, немов у них впилася сотня кинджалів. Він звалився додолу, покотився й застиг, дрижачи всім тілом. Звичайна людина такого удару не пережила б.

«Нема часу на біль. Нема часу на біль. Нема часу на біль!»

Сет кліпав очима, тряс головою, але довколишній світ уперто залишався розпливчатим і темним. Невже він осліп? Ні, це надворі стемніло. Він лежав на дерев’яному балконі: удар був такої сили, що двері не витримали. Глухий стукіт. А-а-а… це чиїсь важкі кроки. Сколкозбройний!

Сет із останніх сил звівся на ноги. Перед очима все пливло. З одного боку обличчя юшила кров, зі шкіри парувало Буресвітло, засліплюючи ліве око. Світло. Воно зцілить його, якщо це можливо. Нижня щелепа вільно теліпалася. Невже зламана? Та ще й Сколкозбройця зронив!

Перед очима рухалася незграбна тінь: крізь понівечений обладунок короля витекло немало Буресвітла, тож тепер він насилу йшов. Але наближався.

Скрикнувши, Сет рухнув на коліна й почав гарячково заряджати балкон Буресвітлом, щоб силою Викиду перемістити його донизу. У повітрі довкола повіяло холодом. Буря ревіла, перекочуючись донизу через його руки та всотуючись у деревину балкона. Він спробував Кидонути його вниз, потім спробував іще раз. Він робив уже четверту спробу, коли на балкон ступив Ґавілар. Під додатковою вагою балкон нарешті загойдався. Затріщала здеформована деревина.

Сколкозбройний вагався.

Сет спробував уп’яте — опорні балки підломилися, а вся споруда відділилася від основної будівлі. Крик вирвався з-позад його зламаної щелепи, і він витратив останню порцію Буресвітла на те, щоб Кидком переміститися на бічний мур палацу. Завалившись набік, він пролетів мимо приголомшеного Ґавілара, впав на стіну й покотився.

Балкон рухнув додолу. Нажаханий король дивився вгору, а твердь утікала в нього з-під ніг. Падіння було недовгим. У місячному світлі Сет із серйозним виглядом спостерігав — хоч в одному оці все ще туманилося, а на друге він узагалі не бачив, — як балконна споруда з грюкотом врізалася в кам’яні плити двору. Стіна палацу затремтіла, і тріск розтрощеного дерева луною відбився від сусідніх будівель.

Усе ще маючи під собою мур палацу замість підлоги, Сет застогнав і підвівся. Він почувався дуже ослаблим, адже використав увесь запас Буресвітла надто швидко і тим перенапружив тіло. Насилу тримаючись на ногах, він пошкутильгав униз по стіні — туди, де валялися уламки балкона.

Король усе ще ворушився. Взагалі-то Сколкозбруя захистила б його від такого падіння, але довгий скривавлений уламок деревини простромив бік короля якраз там, де Сет раніше пробив йому панцир. Шин опустився навколішки, вдивляючись у спотворене болем обличчя монарха. Вольові риси, квадратне підборіддя, чорна борода, що подекуди взялася сивиною, пронизливий погляд світло-зелених очей. Ґавілар Холін.

«Я… чекав… на тебе», — ледь вимовив він у перервах між судомними подихами.

Сет просунув руку за нагрудник королівської кіраси та спробував намацати й розстібнути ремені. Вони піддалися, і Сет повністю зняв його. Зворотний бік захисної пластини був оснащений сапфірами: два з них тріснули й перегоріли, а троє інших усе ще світилися. Не вірячи своїм очам, Сет різко вдихнув, усотуючи Буресвітло.

Усередині знову забушувала буря. Випари Світла, що здіймалися над однією стороною обличчя, погустішали, зцілюючи поранену шкіру та кістки. Біль усе не вщухав: лікувальна дія Буресвітла аж ніяк не миттєва. Знадобляться години, доки він остаточно прийде в норму.

Король закашлявся: