Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Минуло 2 роки
Мехмед вийшов на терасу.
–Повелитель -зайшов ага і вклонився.
–Слухаю - він владно повернувся до нього, нахмуривши брова.
–Ваша дочка вже прибула до палацу.
–Добре - відповів султан і подивився на сад.
Радо бився на мечах із Владом, султан із усмішкою дивився на них, начебто обдумуючи щось, а за пару хвилинок покликав до себе агу.
— Володарю, ви щось хотіли? - Підійшовши до нього сказав Сюмбюль.
–Приведи до мене Радо сьогодні вночі.
–Як накажете - відповів Сюмбюль.
Влад різко розплющив очі, прокинувшись, по спині віддав холодний піт. Радо не було у кімнаті. Такі сни снилися йому досить часто, чорт забирай, невже це правда і його брат дійсно ходить до султана? Айгюль з дня надінь нарешті приїде, остання їхня зустріч... Він дістав з кишені колечко, зроблене із чистого золо та, а прикрашене великим синім сапфіром. Раніше воно належало його матері, передається до жінок у їхньому роді, невідомо хто і коли його зробив і скільки йому вже сотень років, тепер ця каблучка буде дружини Влада, як старшого спадкоємця. А Радо, а що Радо, за роки проведені тут він зовсім втратив розум, бо зрадив свою батьківщину і перейшов на бік турків, прийняв іслам і врешті решт скорився, ставши зручною іграшкою Мехмеда.
У будинок зайшов стражник, прибувший з ним з Валахії, віком хлопець був приблизно того ж, що й Влад.
—Айгюль султан прибула, зараз у саду, у палаці ніхто не знає про її приїзд ще.
—Добре, дякую, Штефан - відповів Влад і поплескав його по плечу. Обидва вийшли з дому.
—Будеш дуже уважним. - сказав спадкоємець.
–Мг, але я ось давно хотів спитати, що ти в ній знайшов?
–Ммм, нічого, вона потрібна нам, як очі у палаці, два роки тому вона була наївною дівицею, думаю вона і не змінилася.
—Ти хочеш її використовувати?
—Хм, так, я помщусь їм через неї, примушу піти проти сім'ї, а потім кину, після шлюбної ночі, звичайно.
—А ти жорстокий, Влад, султан її вб'є.
—Мені і потрібно це, мені подобається грати з ними, вона дійсно подумала що я можу полюбити таку як вона, що ж, їй же гірше - він посміхнувся і дістав те саме колечко, повільно підходив ближче до карети.
З неї вийшло близько 5 служниць, хлопець здивувався, а де сама султана?
Почувся звук копіт у нього за спиною, він повернувся, чорнява діва сиділа на коні і гордо піднявши підборіддя подивилася на княжича. Її темно-синій плащ розвіювався на вітрі, на руках були рукавички, не дивлячись на них її пальчики здавалися такими ж тендітними як і кілька років тому. Лляна сорочка під низом жилетки з невеликим комірцем, на голові фес, такий як носять у Криму, маленька шапочка з хусткою, яка елегантно спадала їй на плечі, а на ногах сап'янові чобітки, місцевість де жила султана вплинула і на стиль її одягу. Дівчина злізла з коня.
— Айгюль Султан - тільки-но вимовив хлопець після кількох хвилин мовчання.
—Владе… Дракула, здається так тебе називають після вступу твого батька в орден, таємний орден, що ж, рада бачити, знову - вона закусила губу.
-Я радий, що ви знову тут, прошу не розповідати нікому моєй маленької таємниці.
- Хм, я теж рада бачити тебе. - відповіла дівчина і усмішка пройшлася по її обличчю, їй подобалося як він оглядає її з ніг до голови, значить вона справила потрібне враження.
Одна зі служниць підійшла до них.
— Султано, вашій матінці повідомили, вона вже чекає на вас у палаці.
–Добре -відповіла вона —Коня відведете в стайню, нехай його нагодують і дадуть воду -вона провела рукою по гриві тварини і конячка ніби схвально кивнула.
Айгюль глянула на хлопця, який стояв навпроти неї.
—Чи зможе султана завтра прогулятися зі мною в саду? - Він подивився їй у вічі, але дівчина подивилася на нього холодним поглядом.
— А чи не багато, ви, собі дозволяєте? Ні не прогуляюся, і прошу більше не дозволяти вам подібної зухвалості - сказавши це дівчина склала губи в трубочку і попрямувала в палац, її дихання віддавалося парою в повітрі і здається Влад дихав у такт їй, на вулиці підіймалась гроза, і холодні краплі падали на обличчя княжича, він дивився їй у слід і вона відчувала, обпалюючий шкіру, немов свічка погляд. По її тілу проступили мурашки і дівчина зітхнула, не витримавши вона, подивилася назад, але Влад вже зник, начебто розтанувши в повітрі.
–Султано,-стража вклонилася і відчинила їй двері. Айгюль важко зітхнула, по її щоці потекли сльози, але вона одразу ж витерла їх. Вона стиснула рукою кинджал на поясі і пішла всередину. Слуги які не спали вклонилися їй, через поворот вийшов Радо.
–М, які люди, Айгюль султан власною персоною -він посміхнувся.
—Хах, я хоча б сама приїжджаю, а не мене на другий поверх золотим шляхом йти зовуть -тепер уже на її обличчі була усмішка.
— Даремно, дуже даремно — відповів хлопець.
—Дивися щоб тобі вночі хтось обличчя та не прикрасив чи випадково язичок не відрізав. -Айгюль.
—Це ти так сміливості через свою дешеву зубочистку набралася? -Поглянув на її кинджал.
—Головне що не за допомогою ліжка як деякі ... - відповіла вона і досить посміхнувшись, зайшла в покої матері.
—Валіде -Дівчина поцілувала руку Хош'яр, жінка обняла її.
—Тепер ми знову разом, я думала що помру вже за ці два роки.
—Зараз вже пізно, твоя кімната ще не готова, можеш тут переночувати.
—Добре, матінко
Хош'яр і Айгюль спали разом уночі, так ніби дівчина ще маленька дитина, хоча для матерів немає різниці скільки років дитина, для них вона завжди буде маленькою.
Вранці. У покої зайшла Есма хатун, служниця Хош'яр.
— Султани, ви чогось бажаєте? -вклонилася їм.
—Так, сніданок принесеш і ще, покої Айгюль султан вже готові?
—Так, султано, - хатун принесла сніданок вже за декілька хвилин.
Айгюль вийшла з-за ширми, яка широко розтягнулася по кімнаті.
—Маєш гарний вигляд, Айгюль. Тобі до лиця цей синій колір. Справжня наречена, адже роки вже підходять, пора шукати чоловіка.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.