Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Міфи, що мешкають поруч" автора Сергій Бобрицький. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 137
Перейти на сторінку:

Без покарань блискавками неугодних, без кар єгипетських та інших жахіть. Якщо втілення чистих Любові і Світла називається Ісус, значить, вірю в Нього. Якщо Рід – значить, це воно саме. Здається, що ім'я для Нього не головне. Якщо Він створив взагалі все – Йому це не потрібно…

– Ек загорнув, – промовив Парамон, – але, по суті, так.

– Але все-таки, Парамон. Ти ні слова не сказав про християнство, іслам, юдаїзм? Справді, як із їхніми Богами?

– А що з ними? – Перепитав домовик. – Вірять і вірять люди. Може, їхній Бог і справді Той Самий, Абсолют. Лише імена різні. Але родин, які ведуть свій рід від них, немає. А якщо й давали комусь Подих, то про це вже й не згадаєш…

– Ти вже вкотре згадуєш Подих, Парамон. – Я вирішив змінити тему на те, що мене цікавило зараз ще сильніше. – Це на кшталт дару такого?

– Так, та не зовсім так, Ха.. Віктор. – Обережно почав дух будинку. – Трапляється в дивних сім'ях, що деякі їх члени ще при народженні отримують знаки уваги чарівних створінь або богів – Відмітини. Іноді навіть протягом життя одержують, а не з народження. Наприклад, лісовик може навчити людину бачити лісові стежки або говорити зі звіром. І це буде Іскра лісовика. Якщо та Баба Яга навчить жінку літати навіть без будь-яких інших чар – це Дар Яги, як молодшої богині. Відмітини від Старших богів називаються Принципами.

Якось чудова сім'я Остапенка, яким я служив вірою та правдою півтори сотні років, стала на шляху володаря Принципа Деметри. Дивні сім'ї тоді жили часто в заміських маєтках, щоб можна було практикувати магію далеко від цікавих очей смертних...

– Якщо не хочеш продовжувати, не варто, Парамон. Я бачу, що це не найвеселіша історія… – По домовикові справді було видно, що події тих днів були вкрай сумними.

– Нічого, Хазяїне. Ти можеш і мусиш знати про мене все. Я продовжу. – Вперто заявив цей маленький дідусь, на що мені залишалося лише кивнути.

– На мої біду, все, що я встиг дізнатися, це прізвище, до якого належав той негідник – Церерадис. Не знаю, наскільки його сімейство потужне в плані магії, але моїм Остапенкам вистачило одного цього молодика.

Проковтнувши ком, домовик продовжив. І я не знаю, чого йому коштувало змусити голос не тремтіти.

– Все сімейство було тоді у зборі, у заміському маєтку. Малі діти, Ксанка та Оленка, гралися з кіньми, старші були зайняті. Дворовий прийшов до мене і сказав, що відчуває загрозу. Однак сигнальні чари не були потривожені, та й ніщо інше не віщувало біди.

Це сталося за якусь мить. Він виріс прямо з-під землі, перед маєтковими воротами. Щойно не було і ось – стоїть. Подивився просто мені у вічі. А я… Я завмер у жаху на балконі другого поверху. І тут він широко розвів руки.

Пролунав оглушливий тріск, а потім я зрозумів, що ми падаємо. Весь особняк. З дворовими будівлями, брущатим настилом, кіньми, дорослими та дітьми. Він відкрив землю і особняк просто опинився в пастці висотою під три десятки ліктів. Весь захист виявився навіть непотривоженим – адже ніщо не перетинало його периметр…

Крики, гам, метушня. Звісно, ​​захист двору, особняка, та й особистий захист кожного члена сім'ї, дозволив не померти від падіння з такої висоти. Чого не можна сказати про слуг і коней. Діти закричали і заплакали, побачивши трупи коней та конюха, Федора.

Глава сім'ї разом із сином вискочили у двір, спішно починаючи творити якісь чари. А я просто застиг, дивлячись нагору. Не міг поворухнутися. І зверху на мене дивилася морда цієї тварюки.

Церерадис знову впіймав мій погляд. Усміхнувся. І з силою грюкнув руками. Отямився я вже в цій квартирі – харківському майні Остапенка. То була таємна квартира сина Хазяїна. Він іноді збігав до коханок до Харківської губернії. Що тобі границі смертних, коли ти – маг? Готувати і прибиратися в хаті він, звичайно, не вмів. Викликав мене. Ось і кинуло мене на рештки майна загиблих господарів, харчуватися крихтами магії. Так би і згинув у нічийній квартирі через сотню-другу років, якби пра-пра-прадід Іванових, заможний купець, не забажав би собі житла в Харкові.

– Мені шкода, Парамон. – Ком стояв у горлі. – Вибач, якби я знав, що все так… Так…

– Швидко та безглуздо. І, мабуть, я нічого не зміг би зробити. Але це безсилля… Посмішку того гада я не забуду до свого скону. Хазяїне!

– Так, Парамоне. – Я аж трохи здригнувся. Домовик різко від сумно-тихого голосу перейшов до гучного і різкого.

– На колінах тебе проситиму, та тільки допоможи  помститися за мою родину! – Сказав домовик і, скочивши зі столу, бухнувся навколішки.

– Та що ж це таке?.. Устань Парамон... Ну не варто.

– Хазяїне, благаю, допоможи.

– Парамоне, встань, будь ласка…

– Хазяїне, не дай роду Остапенко залишитися невідомщеними…

– Парамон…

– Хазяїне, будь ласка…

– ВСТАНЬ! – крикнув я. І сам скочив, застигши соляним стовпом.

Тому що домовика, а також все, що було на кухні: стіл з їжею, тарілки, що були помиті та висихали на іншому столі, цей самий стіл, а також кухонні шафи і навіть газову плиту – підкинуло знизу вгору. Та й там і лишило.

Напевно, ось вона – гробова тиша... Я мовчу від шоку, оглядаю локальну гравітаційну аномалію з кухнею, що ширяє під стелею, і маленького домовика. А домовик мовчки дивиться на мене. З шоком, що змінюється розумінням. Щоб потім вибухнути реготом.

1 ... 7 8 9 ... 137
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"