Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » ПровІдник, Роман Олійник (Argonayt) 📚 - Українською

Читати книгу - "ПровІдник, Роман Олійник (Argonayt)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ПровІдник" автора Роман Олійник (Argonayt). Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
8

Назовні я вибираюся з останніх сил. І вже ледь не втрачаючи свідомість чую голос помічника:

– Все Микитович, хоч лайся хоч ні, але більше я тебе одного туди не відпущу.

Я не перечу йому, бо знаю що самотужки вже не зможу здійснити ще один спуск в печеру. А ще чомусь твердо переконаний, що цю мандрівку ми мусимо зробити разом. Так-сяк прийшовши до тями кажу Степанові що час в дорогу. Опершись на його плече шкутильгаю в глибину підземелля. Біля озера помічник допомагає мені всістися на долівку. Прихилившись до прохолодної стіни, я пропоную йому проінструктувати нашого останнього візитера, що тому робити зараз і як потім поводитися уві сні.

Поки Степан виконував, це завдання я незчувся як і сам почав клювати носом. Традиційно знову не забарилася з’явитися Дрімота. Критичним поглядом оцінивши мій жалюгідний стан вона стурбовано запитала:

– Дуже втомився? Зможеш побувати в ще одному видінні? Цього разу вже в останньому.

– Так, втомився, але постараюся справитися з цим завданням.

Дрімота журливо всміхається і вже наступної миті я опиняюся уві сні чоловіка похилого віку з худорлявим, блідим обличчям і хворобливо-синюшними губами. Він непорушно завмер втупившись очима в вогник звичайної свічки. Звісно, язички полум’я, що танцюють на кінчику гніту це моє нове перевтілення, а завмерлий спостерігач саме той візитер, що прийшов за відповіддю на свої запитання.

– Як вас звати і що ви хочеш дізнатися від мене? – вирішую розпочати першим щоб даремно не витрачати час.

Чоловік здригнувся наче отримав електричний удар, а потім перевівши подих здивовано промовив:

– То це все таки правда? А я думав, це лише вигадки легковірних людей, котрі серйозно вважають, що під час сну можна дізнатися щось важливе для себе.

– Однак хоч і сумнівалися, та все ж прийшли сюди.

– Так, бо це все що можу тепер дозволити собі. Звати мене Ярослав і ще донедавна я вважав себе чи не найщасливішим чоловіком на світі. Це не перебільшення, бо в недалекому минулому мав все що потрібно для звичайного людського щастя. Любляча дружина, затишна домівка, престижна робота, повага і шана оточуючих. А потім все практично водночас полетіло шкереберть. Несподівано захворіла жінка яку я буквально боготворив. Вона була моїм першим коханням і тою, про яку кажуть, що її тобі послали самі небеса. Разом ми прожили в любові й злагоді майже три десятиліття поки клята онкологія не забрала її від мене.

Недуга і смерть дружини підкосили мене як морально так і фізично. Я втратив смак до життя, все стало таким сірим й одноманітним. Робота перестала приносити задоволення, домівка стала такою холодною і чужою, спілкування з колегами і знайомими перетворилися на справжню муку. Я не бажав бачити жалю в їхніх очах та не хотів чути слова співчуття, бо все це тільки ще більше роз’ятрювали рани на моєму серці. Врешті-решт воно бідолашне не витримало і в мене трапився інфаркт. Лікарі ледь спромоглися повернути мене до життя, але навіщо, якщо я тепер не бачу в ньому ніякого сенсу. То скажіть який сенс в моєму подальшому існуванні? Таке буде моє запитання.

– У мене немає відповіді на це запитання, – чесно зізнаюся я і пояснюю. – Кожна людина визначає сенс свого існування сама. Маю для вас лише одну пораду.

– Яку?

– Поки ще не визначилися як бути дальше, залишайтеся в цьому селі. Краєвиди тут мальовничі а природа взагалі неймовірна. Зможете не тільки відновити свої фізичні сили, але й добряче поміркувати над тим як влаштувати майбутнє життя.

– Та де ж я тут притулюся? – дивується моїй пропозиції Ярослав. – Хто мене пустить до себе хоча б просто переночувати?

– На початку зупинитеся в тих людей які вас привели сюди, а згодом вже самі знайдете собі прилисток. Головне усвідомити хочете ви цього насправді, чи ні…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ПровІдник, Роман Олійник (Argonayt)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "ПровІдник, Роман Олійник (Argonayt)"