Читати книгу - "Наша мила осінь, Стружик Лев"

Падають листочки із дерев,  
Як золоті сльози осіннього неба,  
Вони кружляють, мов пір'їнки вітру,  
Летять у безмежність, де час не має меж.

Кожен листок — це історія, стара й нова,  
Про дні, що минули, про мрії і сни.  
Вони, мов танцюристи у вальсі осіннім,  
Віддаються вітру, що несе їх у світ.

Земля приймає їх, мов мати дітей,  
Ковдрою м'якою вкриває їх слід.  
І в цьому падінні, в цій гармонії,  
Є щось магічне, що серце живить.

Листочки падають, але не зникають,  
Вони лишають знак, слід на землі,  
І в цій мелодії, в цій симфонії,  
Осінь дарує спокій і мир.