Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька 📚 - Українською

Читати книгу - "Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ще сонце сходить не в останнє" автора Іванна Турецька. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 14
Перейти на сторінку:

Із такими роздумами Віка і заснула, на наступний день збираючись на роботу вона переглянула ще раз свій план на день, ніяких нових подій на цей день не було заплановано, і вона трохи цим заспокоївшись вирушила на свою нову роботу, сьогодні Вадим Михайлович мав їй заплатити за те що вона прикинулась його дівчиною на зустрічі, а їй гроші були саме якраз і потрібні! По дорозі на роботу вона роздумувала: " Цікаво скільки він мені за це заплатить, і в мої плани зовсім не входило із ним цілуватися, хоча мені це і сподобалося, я планую із часом повернутися до акторської майстерності, і по трішки зніматися в якихось фільмах, та саме зараз на це у мене немає часу, адже потрібно спочатку забезпечити себе, тому що як виявилося на акторській майстерності особливо ще на початку кар'єри багато не заробиш, а ось і моя зупинка! Пора виходити!" 

Після приїзду на роботу, Віка як завжди зробила Вадиму Латте і понесла у його кабінет: 

– Доброго ранку! Ось ваш латте!

– Поклади будь ласка на стіл! Я ж говорив щоб ти зверталася до мене на ти! І затримайся на хвилинку будь ласка..

– Добре! – Радісно промовила вона.

– тримай конверт, це твоя винагорода за те що ти зіграла на зустрічі мою дівчину, там щедра винагорода.

– Дякую тобі! – Вона вже хотіла йти, як він схопив її за руку і затримав:

– Зачекай ми ще не договорили! Я хочу сказати що це наша не остання співпраця із тобою, завтра у мене вдома будуть журналісти, вони мають брати у мене інтерв'ю, і вони якось дізналися що у мене є дівчина, і тепер вимагають мене познайомити тебе із ними, це мої давні знайомі.. Інтерв'ю для одного відомого журналу, я сказав що я не проти, то що скажеш? До того ж ми можемо продовжити нашу зустріч у не формальній обстановці, не бійся я приставати не буду, як ти собі можливо подумала, ти мені і справді подобаєшся! До речі це правда що ти отримала третє місце на конкурсі талантів? Я навіть не знав, це вони до речі мені це повідомили!

– Так я і справді отримала третє місце, а щодо того щоб дати інтерв'ю журналістам, я це все не дуже люблю, та якщо вже так тобі потрібно, то нехай, я скажу пару слів!

– От і домовились, за це ти також отримаєш винагороду! 

– Домовились! 

– І ти не бійся мене, я не скривджу тебе, і не дозволю нікому цього зробити!

– Дякую! Вибач мені потрібно працювати!

– Авжеж, та не забувай, я тут начальник, і я вирішуюю кому і скільки працювати, так що не переймася цим!

– Ок, я зрозуміла! Добре! Я хотіла сказати – трохи сором'язливо промовила вона. – Мені також сподобався наш поцілунок у машині! І після цих слів, вона залишила його одного у кабінеті, і пішла, а він у цей час почав роздумувати над тим що вона йому тільки що сказала:

" Значить я їй сподобався, думав Вадим. Вона і справді гарненька, і є щось у ній таке що запалює у мені вогонь кохання до неї, я хочу її обняти і поцілувати, у неї красиве довге волосся, а фігура яка, все їй до лиця щоб не вдягнула, вміє тримати себе на висоті, так я і справді хочу із нею зустрічатися по справжньому, я і справді хочу мати таку як вона..."

Віка сидячи за робочим місцем захотіла переглянути, скільки їй заплатив бос за те що вона зіграла на вечері його дівчину, і подивившись у конверт, вона перерахувала гроші, там була тисяча доларів:

" Нормально, як для багатого бізнесмена, чудова винагорода я навіть зможу щось відкласти, та всерівно потрібно бути із ним обережною, щоб він не заманив мене у якусь свою гру, занадто далеко, адже так і не зрозумієш і коли можна втратити свою обачність... Але і гроші лишні теж не помішають, що такого в тому що ми посидимо удвох і поговоримо після зйомок, втім він не такий вже й поганий, яким мені здавався на перший погляд.. Гарний, він мені сподобався, хоч раніше я вважала його строгим і не приступним, та насправді він не такий яким видається насправді, він набагато миліший і кращий ніж я могла собі уявити..."

На наступний день вона вже була готова йти із ним на інтерв'ю, він знову виглядав неперевершено у своєму діловому костюмі, так само як і вона у своїй новій сукні, яку собі нещодавно придбала.. 

– Прекрасно виглядаєш! – Промовив Вадим. – Ну як ти готова дати кілька відповідей на питання? Поводь себе цілком природньо і нічого не соромся, тут всі свої.. Вони вважають що ми вже давно зустрічаємося, підтримай милу бесіду, та й і все! А після інтерв'ю тебе чекає від мене сюрприз!

– Добре, не переймайся я все зроблю як потрібно!

– Чудово! Сідай у машину!

І вони поїхали до нього додому.

– Ми під'їхали сюди раніше, щоб здавалося таке враження що ми живемо разом, і щоб ніхто не запідозрив що ти лиш граєш свою роль! Добре!

– Я зрозуміла! Добре!

Вдома ще нікого не було, крім них двох, і Вадим відкрив пляшку вина задля того щоб трохи зняти напругу, і налив у бокали, дав один бокал Віці і один собі, і промовив:

– Випий! Це допоможе тобі зняти напругу!

Будинок його був двоповерховий, дві вітальні обставлені дорогими меблями. І три спальні і у кожної із них своя ванна кімната, картини знаменитих художників, які він прикупив собі на аукціоні. І весь будинок в цілому був у білих тонах, кілька ваз із дорогого фарфору, які він привіз як сувеніри із закордону.. Загалом видно було що тут немає жіночої руки, лігво так би мовити холостяка.. Та у нього були слуги і прибиральниці, які і готували і виконували всю хатню роботу, втім це не єдиний його будинок, він мав ще один у Франції і квартиру в Італії.. І хто мав у цьому всьому жити? І тут якраз у двері позвонили, це були журналісти, їм відчинив Вадим у двері увійшло двоє людей:

– Доброго дня, – представились вони. Мене звати Марина, а це Віталій мій помічник, і по сумісництву оператор із Вадимом ми вже знайомі, отже давайте одразу до діла, будемо розпочинати... Тому що в нас заплановані на сьогодні ще одні зйомки! Розкажіть Вікторіє як ви познайомились із Вадимом! Сідайте разом на диван за столик і будь ласка ведіть себе максимально природньо. Ми починаємо:

1 ... 7 8 9 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька» жанру - 💙 Жіночий роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька"