Книги Українською Мовою » 💛 Любовна фантастика » Гра в кохання, Ліра Куміра 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра в кохання, Ліра Куміра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гра в кохання" автора Ліра Куміра. Жанр книги: 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 11
Перейти на сторінку:

Нерозумно? Можливо. Але, якщо хлопець справді за мною спостерігав, якщо все це не просто випадковість, значить, він уже знав, що я тут.

Я не помилилася. Лише за кілька хвилин мій дивний знайомий з'явився поруч, немов чекав мого поклику. Стефан стояв спокійно, навіть надто, ніби його зовсім не бентежила дивність ситуації, в якій ми опинилися.

- Ти хто? - я стиснула пальці в кулаки, намагаючись взяти себе в руки. - І тільки давай без жартів.

Мені не потрібні були загадки, недомовки і чергові виверти. На кону стояло моє життя, моя репутація, моя робота. Я повинна була знати всю правду.

- Стефан Краук, персонаж гри «Твоя таємниця», - без тіні сумніву відповів мій співрозмовник.

Я очікувала чого завгодно, але не такої простої, майже буденної відповіді.

- Це я вже знаю. Ти став прототипом одного з персонажів, - я насупилася, намагаючись вловити, де саме він мене водить за ніс. - А тепер конкретніше. Хто ти такий насправді? Чому стежиш за мною? Лілія... Це твоїх рук справа? А запис на телефоні?

Слова зривалися з губ одне за одним, кожна нова здогадка народжувалася в голові швидше, ніж я встигала їх осмислити. Я шукала хоч якусь зачіпку, намагалася загнати його в кут, змусити сказати більше, ніж він, можливо, хотів.

Але мій співрозмовник навіть не здригнувся, не відвів погляду.

- Ні, - спокійно, але твердо вимовив хлопець, дивлячись мені прямо в очі. - Я не був прототипом. Я і є персонаж.

Він зробив особливий акцент на цьому слові, немов саме в ньому полягав ключ до розгадки.

- Я помилка, збій коду, якщо тобі потрібне більш зрозуміле пояснення.

Повітря, здавалося, стало густішим.

- Тоді, на даху... Я відчув, що тобі потрібна допомога, - він говорив розмірено, ніби пояснював щось очевидне. - Я простежив за тобою через камери спостереження. А потім, коли ти зареєструвалася в грі, я знайшов твою IP-адресу і отримав доступ до твого домашнього комп'ютера.

Я завмерла, насилу усвідомлюючи сенс сказаного.

- І диктофон... - його голос трохи потеплішав, але не втратив тієї страшної впевненості. - Це я його увімкнув через Wi-Fi, коли дізнався, що задумав Вернісов.

Голова пішла обертом. Все, що я знала, все, що здавалося мені реальним, руйнувалося в одну мить, залишаючи після себе лише хаос і одне-єдине усвідомлення. Я не знала, з ким розмовляю.

- А квітка? - не знаю, навіщо я так вчепилася в цю думку, але мені хотілося вірити. Хотілося знайти хоч одну деталь, яка зробила б цю божевільну історію реальною, зрозумілою, логічною.

Стефан усміхнувся, і в його очах промайнуло м'яке, майже ніжне світло.

- Я просто хотів тебе потішити, - зізнався він, немов це було найприроднішим вчинком на світі. - А коли на даху в мене вийшло матеріалізуватися поруч із тобою, я зрозумів, що можу з'являтися скрізь, де є Wi-Fi.

Мій співрозмовник вимовив це з такою впевненістю, ніби говорив про щось буденне, але я відчула, як холодок пробіг по спині. У його словах було щось водночас заворожуюче і лякаюче.

- Хотів порадувати? - перепитала я, все ще не до кінця розуміючи, чому це так зачепило мене.

Стефан кивнув. Впевнено. Спокійно.

- Але навіщо?

Хлопець зробив крок ближче, не зводячи з мене уважного погляду.

- Тому що ти мені подобаєшся, - просто сказав він, а моє серце на мить завмерло. - Я давно спостерігав за тобою. Бачив, як ти працюєш, з якою серйозністю підходиш до кожної деталі, як уважно затверджуєш зображення світу, як намагаєшся врахувати кожну дрібницю. Я дивився і захоплювався.

Він говорив так щиро, так прямо, що я не могла не розгубитися.

- Мені хочеться тобі вірити, але зрозумій... для звичайної людини все, що відбувається, - це занадто, - я ковтнула, збираючись із думками. - Помилка системи? Бот, який матеріалізується в реальному світі? Це виходить за межі можливого...

- Хочеш, я тобі доведу? - у голосі Стефана прозвучала впертість, і він не відвів погляду. Я вагалася, але врешті-решт кивнула. - Тоді ходімо. - Стефан простягнув мені руку.

Я дивилася на неї, намагаючись вирішити, чи варто ризикувати. Все, що я знала про цей світ, руйнувалося, а він пропонував мені зробити крок у невідомість. Але чомусь всередині не було страху. Тільки передчуття.

Я глибоко вдихнула, міцно вхопилася за долоню хлопця і зробила крок у світле коло, що розгорілося просто у нас під ногами. Сліпучий спалах змусив мене заплющити очі, і наступної миті все змінилося.

А коли я розплющила їх, переді мною розкинулася яскрава, залита сонцем вуличка невеликого середньовічного містечка. Витончені будиночки з черепичними дахами стояли в акуратних рядах, їхні стіни були пофарбовані в пастельні тони, а вікна прикрашали балкончики, які потопали в квітучих петуніях. Теплий вітерець доніс до мене солодкуватий аромат свіжої випічки і пряних трав.

Я зробила кілька кроків, озираючись на всі боки та не вірячи своїм очам.

- Але ж... як? - мій голос здригнувся, коли я знову подивилася на Стефана.

Все, що відбувалося, здавалося сном, ось тільки вітер, теплий, що пах прянощами і свіжою випічкою, був справжнім. Шерех листя, дитячий сміх десь на сусідній вуличці, м'яке світло сонця, що відбивалося у вітражах крамничок, - все це відчувалося занадто живим, щоб бути плодом моєї уяви.

Стефан лише посміхнувся, дивлячись на мене з легким очікуванням.

- Підемо? - він простягнув мені руку, але цього разу не поспішав, дозволяючи мені самій ухвалити рішення. - Я хочу, щоб ти залишилася зі мною. - Його слова прозвучали просто, без тиску, але мені здавалося, що хлопець вимовляв щось набагато більше, ніж просто запрошення.

Я розгублено озирнулася. За спиною - сіра реальність, де на мене чекало розчарування, зрада і втрата роботи. Компанія, якій я віддала стільки часу, вже відвернулася від мене. Макс, людина, яку я колись вважала своїм хлопцем, надійним колегою, без докорів сумління підставив мене заради власної вигоди. Колектив, з яким ми пліч-о-пліч працювали, напевно вже перешіптується, обговорюючи свіжі плітки, і ніхто з них навіть не спробував розібратися, що було правдою, а що - ні.

1 ... 7 8 9 ... 11
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра в кохання, Ліра Куміра», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Гра в кохання, Ліра Куміра» жанру - 💛 Любовна фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Гра в кохання, Ліра Куміра"