Читати книгу - "У пошуках втраченої магії, Аля Алістер"

— Ну, гайда знайомитися. Мене звуть Рада.

— Лана.

— Ти знаєш, я навіть не зовсім розумію, чому ув'язалася за тобою... Адже я на вулиці ніколи нікому не ворожу. Люди до мене на прийом за місяць наперед записуються, — і, мабуть, ухваливши якесь рішення, сказала:

— Ось тобі моя візитівка. Дзвони.

— Ви так і не відповіли мені, що Ви робите з часом. Я біжу, а Ви спокійно йдете... Як таке можливо?

Рада посміхнулася.

— Дзвони. Поговоримо, обговоримо. А зараз немає в мене часу.

 І пішла.

 Лана тут же зателефонувала Риті.

— Треба терміново побачитися. Ти не повіриш, із ким я зараз познайомилася!

РОЗДІЛ 5

Увечері відбувся загальний збір. Коли Лана розповіла Риті та Марії про дивовижну зустріч із циганкою, Рита одразу ж схопилася і почала неспокійно ходити кімнатою туди-сюди. І раптом різко зупинилася.

— Може, це про неї бабуся говорила? Адже вона не сказала, чоловік чи жінка. З чого я раптом вирішила, що це буде чоловік?! Не про те я думаю... не про те... Треба дзвонити цій твоїй Раді.

— І що ми їй скажемо? — запитала в подиві Лана. — Чи не поділитеся Ви з нами секретом часу? Що це нам дасть?

Але Рита була налаштована рішуче. І тут у суперечку втрутилася Марія.

— Дорогі мої, мені здається, що з Радою варто зустрітися. Принаймні, вона не схожа на шахрайку. Якщо, звісно, Лана не перебільшила її здібності. Ви стільки ходили по різних «екстрасенсах»... — тут тітка не змогла втриматися від сміху, — Ви ж зможете розібратися, з вашим-то досвідом... Може, ця жінка справді має магічні здібності? У будь-якому разі, не зустрінетеся, не дізнаєтеся.

Подруги нарешті розсміялися. Напруга спала, рішення було прийнято.

Зранку Лана зателефонувала циганці. Коли дівчина згадала ворону, щоб нагадати, хто вона, Рада одразу запропонувала зустрітися в неї наступного дня. Дівчина попередила, що прийде не сама, на що отримала відповідь, яка здивувала її:

— Я знаю. Радо бачитиму і твою подругу.

 Лана злегка розгубилася, і тільки змогла відповісти:

— Ок. Називайте адресу.

Цілий день... це багато чи мало? Цим питанням періодично задається кожна розсудлива людина. Подругам здалося, що дуже багато... майже вічність. В обох з'явилося відчуття, що вони на порозі чогось нового, цікавого, захопливого. У них навіть склалося враження, що циганка навмисно призначила зустріч наступного дня, а не на сьогодні, щоб помститися за ворону. Але це ж так дріб'язково, що навряд чи. Ну, загалом, думок багато крутилося в голові в обох, із фантазією-то в них було усе гаразд...

Нарешті настав день зустрічі. Коли дівчата вже підходили до будинку, Лана запитала:

— То що ми їй говоритимемо? Що питатимемо?

 Рита різко зупинилася.

— Ти впевнена, що правильну адресу записала? Це не житловий будинок, це якийсь чи то музей, чи то готель елітний...

 І тут розкішна кована хвіртка відчинилася, і до них вийшла Рада.

— Я вас вітаю у своєму будинку!

Рита трохи розгубилася:

— Добрий день! Ви Рада? Лана багато про вас розповідала. Я Рита.

 Ну, а Лана, як завжди, коли хвилювалася, не змогла втримати свій язик:

— Ви що, дружина Циганського Барона?!

 Рада розсміялася.

— Ні. Я його сестра. Пропоную все-таки зайти в будинок. Нема чого сусідам теми для пересудів додавати, їм і так вистачає, про що попліткувати.

Треба сказати, що дівчата не просто так здивувалися. Будинок справді вражав розмірами, архітектурою та розкішшю. За високим кам'яним парканом і величезною кованою брамою, у стилі модерн, виднівся будинок на три поверхи з вежами в середньовічному готичному стилі з елементами модерну. Коли всі зайшли на подвір’я, стало зрозуміло — це не просто будинок із ділянкою, це цілий маєток на невеликому пагорбі. Видно було гарний доглянутий сад, більше схожий на парк, зі ставком і маленьким водоспадом. У глибині саду стояв критий басейн у тому ж стилі, що й будинок. Біля ставка розміщувалася простора альтанка, що потопала в зелені винограду. Усе так гарно й затишно, що заворожувало.

Рада провела їх у будинок, в окрему кімнату, яку назвала своїм кабінетом. Меблі явно від дорогих італійських виробників, кількість позолочених елементів у дизайні кімнати засліплювала. Господиня церемонно запропонувала гостям присісти й не змогла втриматися від зауваження на адресу Лани:

— Як бачиш, я не заробляю на шматок хліба, чіпляючись до людей на вулиці.

 Рита вирішила взяти ініціативу у свої руки.

— Звідки Ви знали, що вона прийде з подругою?

Рада влаштувалася в кріслі біля невеликого столу, на якому стояли ікони, гарний свічник і ваза з дизайнерським букетом.

— Я багато чого тепер знаю про вас. Два дні розбиралася із ситуацією, що познайомила нас. Мушу зізнатися, так мене парком ще ніхто не ганяв, — кажучи ці слова, господиня весело посміхнулася. — Моя зачіска викликала фурор, коли я повернулася додому.