Читати книгу - "Драена: Спадщина зграї, Марі-Анна Харт"

Ділан вдихнув через ніс, намагаючись стримати свій гнів.

— Якщо ти не допоможеш, я зроблю це сам.

Дядько лише похитав головою.

— Тоді тобі краще подумати, що важливіше: драент чи стая. Бо якщо ти зробиш хибний вибір, то можеш втратити і те і те.

Напруга в повітрі стала майже відчутною. Ділан вдихнув глибше, змушуючи себе не реагувати на провокацію, але його голос усе ж затремтів від люті.

— Якщо ти не готовий прийняти її, то прийму я, — сказав він твердо.

Дядько звузив очі, але залишався спокійним.

— Ти дійсно готовий піти проти мене заради драена?

Ділан глузливо посміхнувся, зробивши ще один крок вперед.

— Я не просто піду проти тебе. Я займу місце, яке належить мені по праву народження.

Вперше за весь час в погляді дядька з’явилося щось схоже на цікавість, але в його очах також палав холодний гнів.

— Ти заявляєш мені виклик?

— Я заявляю своє право, — Ділан більше не зупинявся. — Я син альфи. І якщо ти не готовий підтримати мене, то я сам візьму те, що моє.

Дядько повільно піднявся зі свого місця, і навіть без зміни виразу обличчя від нього виходила загроза.

— Ти ж розумієш, що якщо підеш цим шляхом, дороги назад не буде?

— Я не шукаю шляхів назад, — Ділан зустрів його погляд без страху.

— Що ж, — дядько кивнув. — Тоді готуйся. Бо якщо ти хочеш забрати стаю — тобі доведеться її завоювати.