Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

Дем був єдиним, хто називав мене Кей і завжди в його вустах, це ім'я звучало особливим теплом. Я була для нього героїнею — прекрасною та відважною, як та, із старовинних сказань. Він називав мене так не завжди, в особливі моменти, роблячи їх ще більщ пам'ятними, значущими.

Кожну хвилину вільного часу я прагнула проводити з Демом. Сиділа з ним за столиком у їдальні, коли він залишався поїсти там, забігала до нього в перервах між заняттями, а всі вечори проводила в бібліотеці. Ніда почала на мене ображатися. Вона звикла, що ми більшість часу завжди проводили разом, незважаючи на наявність стосунків, а тут я залишала її одну. Коли я зустрічалася з Рейденом, то набагато більше часу їй приділяла, а тут зовсім покинула, ось подружка і злилася. Напевно, причина була ще й у тому, що Ніді ніколи не щастило у стосунках: вони не тривали в неї більше місяця. Ніда була гарною дівчиною — її шовковисте чорне волосся сягало талії, а темно-сині очі були схожі на нічне небо, так що хлопці завжди оточували її увагою, але траплялися весь час не ті. А може, і Ніда поводилася не так. Вона завжди скаржилася на хлопців, а своєї провини у розлуках ніколи не бачила. Мені думалося все-таки, що причина в ній, але я ніколи не казала цього Ніді. Я цінувала нашу дружбу, а як подруга Ніда була чудовою.

Коли я вкотре повернулася з бібліотеки ближче до ночі, Орфлея здивувалася:

— Не думала, що ти така заучка, Кетто.

— Ой, та в неї роман із бібліотекарем, — посміхнулася Ніда.

— А хіба такі зв'язки не заборонені? — вступила в бесіду й Торона. Незважаючи на пізню годину, мої сусідки по кімнаті все ще не спали.

— Заборонені стосунки між викладачами та студентами, — відповіла я. — Між студентами та іншими працівниками академії — ні. Дем читав у правилах.

— Він же онук ректорки, в жодному разі проблем не було б, — додала Ніда.

— Він онук архімагеси? — здивувалася Торона.

— А ти що не знала? — в свою чергу здивувалася незнанню подруги Ніда.

— Нідо, та ти навіть його імені не знала до того, як я з ним познайомилася, — нагадала я їй. — І взагалі, досить вже обговорювати моє особисте життя.

— Ми ж люблячи, — Ніда обійняла мене. — Не злися, красуне.

— Я не злюся. Давайте спати.

Насправді я злилася. Я вперше в житті відчувала такі сильні почуття до чоловіка, наші стосунки здавались мені ідеальними, а Ніда постійно шукала щось погане і намагалася мене зачепити. Можливо, вона не хотіла нічого псувати, я розуміла, що вона ревнує, але мене це злило. Вона ж доросла дівчина, старша за мене на 2 роки, а поводиться як маленька. Я люблю Ніду, вона мені як сестра, але мене ображала її поведінка. Замість того, щоб порадіти моєму щастю, вона сердилась, що я стала менше часу з нею проводити.

Сховавшись під подушкою, як завжди, коли мені треба було щось обміркувати, я ламала голову над тим, як виправити ситуацію. Я хотіла більше часу проводити з Демом, але не хотіла і Ніду кривдити. Мені необхідно було ділитися з подругою подробицями своїх стосунків, але тільки-но я щось починала розповідати Ніді про Дема, як та невдоволено кривила губи.

Зрештою, я вирішила, що треба завтра ж вирушити з Нідою на прогулянку, а ще записатися на факультатив з бойової магії — у вівторки та четверги архімагеса Тіррена проводила додаткові заняття для всіх бажаючих покращити бойові навички. Мені не дуже хотілося вчитися битися, але Ніду цікавила бойова магія, тож я вирішила до неї приєднатися, щоб більше часу проводити разом. Вранці я відразу ж повідомила Ніді про своє рішення, чим її шалено порадувала.

— Чудово, Кетто! Ти не пошкодуєш! — Ніда широко усміхалася. — Якраз сьогодні четвер, приходь о 16:00 у тренувальну залу.

— А мене приймуть?

— Щоб тебе та й не прийняли? — посміхнулася Ніда.

— Архімагеса Тіррена не знає про мої стосунки з Демом. І я тебе дуже прошу, Нідо, нічого їй не кажи.

— Могила! — пообіцяла Ніда.

Я трохи нервувала перед заняттями з архімагесою. Вона чомусь любила з мене глузувати під час занять і несподівано атакувати. Іноді мені здавалося, що вона мене наскрізь бачить і знає про наші стосунки з Демом, але це навіть у світі магії здавалося фантастичним. Ніхто не міг читати думки.

Після обіду я забігла до Дема, хотіла йому розповісти, що збираюся на додаткові заняття до його бабусі, а потім йду прогулятися з Нідою. Він поставився з розумінням і на відміну від Ніди не виявляв жодних ревнощів. Мені дістався на диво розуміючий і розсудливий хлопець.

Заговорившись із Демом, я ледь не запізнилася на факультатив. Переодягнувшись у спортивну форму, я побігла до тренувальної зали, але перед самими дверима зупинилася на хвилину, щоб перевести подих. Зробивши глибокий вдих і порахувавши до 10, я постукала й увійшла до зали.

— Кетто Віралані? — архімагеса Тіррена завмерла з вогняною кулею в руці. — А ти що тут забула?

— Я хотіла б записатися на додаткові заняття, архімагесо Тіррено, — я впевнено подивилася їй у вічі. — Якщо ще можна, звісно.

— А чого це ти раптом тільки зараз надумала? — архімагеса дивилася на мене уважно, вивчала мене поглядом, ніби намагалася проникнути в мій мозок.

— Я тут подумала, адже мені доведеться збирати трави та інші інгредієнти для зілля в найрізноманітніших місцях і не всі вони можуть бути безпечними. Тож мені буде корисно мати гарні бойові навички, — правду їй все одно знати не треба, а мій привід хоч і не був справжньою причиною, але звучав цілком логічно. Як не крути, а мені справді не завадить гарна підготовка з бойової магії.

— Що ж, не можу відмовити студентці, що так прагне знань. Проходь, люба, тільки потім не скаржся, коли тебе всю поранять, — архімагеса Тіррена погасила вогнянк кулю в руці і зробила запрошуючий жест.

Зрадівши, що архімагесса так легко мене прийняла в групу, я не зволікаючи приєдналася до занять, насилу стримуючи посмішку. Так і хотілося їй сказати, що рани мене лякають, адже мене в одну мить вилікує її онук. Але ми з Демом вирішили поки не говорити їй про наші стосунки. Я не хотіла, щоб вони вплинули на моє навчання.