Читати книгу - ""Між рядками поглядів", Love"

Аліна стояла біля старої лавки у дворі гуртожитку. Ніч опустилась на місто, огортаючи все довкола тишею. Ліхтар над головою миготів, наче вагаючись — світити чи залишити її в темряві. Вона чекала. Він прийде. Мусить.

І він прийшов.

Данило зупинився навпроти, руки в кишенях, очі — невпевнені, вперше за весь час.

— Ти бачила, — сказав він майже пошепки.

— Так. Я бачила, — голос Аліни тремтів, але вона не відвертала погляду. — Обійми. Камілу. І те, як дивився на неї. Так само, як нещодавно — на мене.

Данило зробив крок ближче, але вона відступила.

— Ти граєшся? — її голос став твердішим. — Чи я просто запасний варіант?

— Ні, Аліно… — він зітхнув. — Все складно. Ми з Камілою разом уже два роки. Але щось давно пішло не так. Я вже не відчуваю… того, що було. А потім з’явилась ти. І я ніби прокинувся.

— Прокинувся? — Аліна гірко всміхнулась. — А я не гра в “хто кращий, той виграє”? Можеш розриватися між нами, поки комусь із нас не стане зовсім боляче?

Він опустив голову.

— Я не хотів, щоб так вийшло. Просто… ти стала мені важливою. Дуже. Але…

— Але ти ще не готовий відпустити її, так? — Аліна вловила кожен його порух. — Тоді й не тримай мене.

Тиша впала між ними.

— Я не хочу тобі брехати, — нарешті сказав він. — Я сам заплутався. Але ти заслуговуєш на щось справжнє, чесне. А не на хлопця, який сам не розуміє, кого любить.

Аліна зробила крок назад. У серці палило. Але вона вже знала — вона не втече від цього болю. Вона пройде крізь нього.

— Дякую… за чесність, — прошепотіла. — Але мені потрібен хтось, хто бачитиме тільки мене. Не згадає, коли йому сумно. А буде поруч — завжди.

І вона пішла.

Але цього разу — із гордо піднятою головою.

---