Книги Українською Мовою » 💙 Містика/Жахи » Навіть цілого життя замало , Шепіт Оповідачки 📚 - Українською

Читати книгу - "Навіть цілого життя замало , Шепіт Оповідачки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Навіть цілого життя замало" автора Шепіт Оповідачки. Жанр книги: 💙 Містика/Жахи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:
Час вичерпано

— Час вичерпано, — прозвучав голос, ніби сам час вирішив висловити свою думку. Ледь чутно, але досить чітко, голос заполонив увесь простір навколо. У ньому лунала не лише спокійна байдужість, а й певна іронія. — І що ж ти змінив за цей день, чоловіче? Що так важливо тобі було встигнути?

Олександр Якович затримав подих на мить, його груди стали важчими, а серце розривалося від непокірних думок. Чоловік не відповів одразу, мовчки дивлячись у темряву.

—Ти права, — нарешті тихо промовив він, повільно стискаючи руки в кулаки.— Я нічого не змінив. Я лише насолодився ще одним днем із нею. Якби в мене було ще сотні днів, я б робив те саме щодня. Я все своє свідоме життя кожен день проживав так, наче він останній.

Голос сивого чоловіка звучав спокійно, в ньому не було ні страху, ні жалю, тільки неймовірна щирість, в яку важко було не повірити.

—Тож єдине, про що я жалкую.. — він зробив паузу, наче намагаючись знайти слова для того, що відчував.— Про те, що життя з Софією не може тривати вічність. І про те, що я залишаю її зараз саму…

Олександр Якович знову глянув у темряву, намагаючись побачити, хоч одну дрібничку, яка могла би допомогти затриматись на цьому світі. І тоді, немов продовження власних болісних думок, він продовжив:

— В мене є ще одне прохання…

— Хммм? — голос знову звернувся до нього, цього разу з більшою зацікавленістю.

Темна постать, мов тінь, сунулася все ближче і ближче, ковзаючи по холодній підлозі. Її присутність була невідворотною, беззаперечною. Олександр Якович відчував, як кожен крок цієї темної сутності забирає останні залишки його спокою. Серце стислося в маленьку грудочку болю, яка безжально давила на грудну клітку.

— Я попрошу ще про одне, — голос був не тоном прощання, а крихтою тихої, м'якої надії. Чоловік не дивився на темну постать, а лише відчував всеосяжну її присутність, яка проникала вглиб душі.

— Коли ти прийдеш за нею... скажи Софії, що я її чекаю... щоб вона не так боялась…

Слова ледве пролунали в тиші кімнати, та, здавалося, в них було більше сили, ніж в звичайному проханні — бо це була остання спроба подбати про кохану дружину.

Смерть зітхнула. Це був звук, який не можна було почути тілесно, але Олександр Якович відчув його в серці — важкий, немов згоріла епоха, що залишилась лише попелом у глибині душі. Це було не просто зітхання, а щось більше — ніби потойбічна істота мала здатність на розуміння, на хвилю співчуття, яку іноді дарувала живим. Примара була не лише холодною, безжальною, але й здатною відгукнутися на біль і страждання.

Тихо, беззвучно, Смерть накрила старого чоловіка своїм чорним плащем. Цей рух не був різким чи страшним, проте кожен дотик тканини поглинав саму фізичну сутність. Тіло мовби тануло в темряві, яка огортала, стискуючи в своїх обіймах. Чоловік відчував, як плита, що давила на його груди, стає ще важчою, але з якимось дивним відчуттям фатального спокою.

Темна постать не поспішала, вона була ніжною в своєму мовчазному прощанні і Олександр Якович не відчував відрази чи болю. Він відчував лише тишу — і в тій тиші знову бачив свою Софію, її теплоту, її голос та обійми.

Коли Смерть накрила його плащем повністю, Олександр Якович дозволив собі впасти в цей вічний сон, знаючи, що навіть покидаючи в цей момент Софію, він назавжди залишається з нею, як і вона - залишається з ним...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіть цілого життя замало , Шепіт Оповідачки», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Навіть цілого життя замало , Шепіт Оповідачки» жанру - 💙 Містика/Жахи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Навіть цілого життя замало , Шепіт Оповідачки"