Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Мауглі 📚 - Українською

Читати книгу - "Мауглі"

1 043
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мауглі" автора Редьярд Джозеф Кіплінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 69
Перейти на сторінку:
щоб схопити людське дитинча. Якщо це так, то ви втратили сміливість, і тому я говорю з вами, як із ницими боягузами. Якщо вирішено, що я повинен померти, то я ціною свого життя куплю для Мауглі місце у вашій Зграї. Присягаюся честю всієї Зграї — це саме та дрібничка, про яку ви встигли забути, залишившись без ватажка, — я обіцяю, що коли прийде моя остання хвилина, я не оголю й різця проти вас, якщо ви, зі свого боку, пообіцяєте відпустити це людське дитинча. Я готовий померти без бою. А це збереже життя принаймні трьом із вас.

Більше нічого обіцяти я не можу. Якщо ви погодитеся, то уникнете сорому стати вбивцями брата, який ні в чому не винен перед вами, брата, чиє життя було куплене для Зграї згідно із Законом Джунглів.

— Але він людина! Він людина, людина! — вищала Зграя; і велика юрба вовків почала збиратися навколо Шер-Хана, чий хвіст нетерпляче метлявся з боку в бік.

— Тепер все залежить лише від тебе, — прошепотіла Багіра Мауглі. — Ми більше нічого не можемо зробити, лише стати до бою.

Мауглі звівся на ноги й виструнчився на весь свій зріст, тримаючи горщик в руках. Він деякий час мовчав, не в змозі говорити від люті й горя. Він досі не підозрював, як глибоко ненавиділи його вовки, які жодного разу відверто не виказали своїх почуттів. Опанувавши себе, Мауглі почав:

— Тепер слухайте мене! Я звертаюся не до вас, ниці підлабузники. Ви так часто повторювали сьогодні, що я людина, — а я досі думав, що я ваш брат, Вовк, і залишуся ним до смерті, — що я відчув справедливість ваших слів. Тож я більше не називатиму вас моїми братами; ви для мене віднині лише підлі собаки, як називають вас люди. Я знаю, що робитиму. І для того, щоб у вас не лишилося ніяких сумнівів, що я людина, я приніс вам трохи Червоної Квітки, що її ви, підлі собаки, боїтеся.

Після цього Мауглі схопив гілку, яку заздалегідь підготував, устромив її в полум’я і, коли вона розгорілася, потріскуючи й розкидаючи іскри, почав махати нею над головами заціпенілих від жаху вовків.

— Тепер ти можеш робити, що хочеш, — тихо промовила Багіра. — Скористайся цим і врятуй Акелу від смерті. Він завжди був твоїм другом.

Акела, гроза вовків, який жодного разу ні в кого нічого не просив, безпорадно дивився на Мауглі. А той, голий, з довгим волоссям, що розсипалося по плечах, із пломеніючими, як вуглинки, очима, зупинився коло нього і продовжував махати своєю палаючою гілкою.

— Добре! — промовив Мауглі, повільно озираючи вовків, які підібгали хвости. — Тепер я бачу, що ви лише собаки. І я піду від вас, піду до свого племені. Якщо Джунглі закриті для мене, я спробую забути ваші слова й ваше товариство. Але я не хочу бути таким невдячним, як ви. І я обіцяю, що хоча я й людина і повинен жити серед людей, але я не зраджу вас, як ви зрадили мене. — Він пхнув ногою палаючу головешку, й іскри розлетілися на всі боки. — Сьогодні на Раді не буде ніякої битви між будь-ким з моїх друзів і вами. Але є в мене один старий борг, який я повинен сплатити саме зараз.

І Мауглі пішов просто до того місця, де розташувався Шер-Хан, який непорушно дивився на полум’я. Підійшовши до тигра, Мауглі схопив його за жмут шерсті, що метлялася під підборіддям, і потягнув угору. Багіра назирцем ішла за Мауглі, готова щомиті стати на захист свого улюбленця.

— Ну, підіймайся, полохливий собако! — грізно закричав Мауглі. — Встань, коли до тебе звертається людина! Інакше я підпалю твою пишну шкіру!

Шер-Хан притиснув до голови широкі вуха й примружив від страху очі, відчуваючи жар просто біля своєї морди.

— Цей убивця худоби похвалявся, що покарає мене на Раді, бо він не зміг схопити мене, коли я був дитиною. Лише ворухни тепер вусом, кульгавий боягузе, і я встромлю цей недогарок тобі у горлянку! Якщо я людина, то покажу, як треба поводитися з псами! — І Мауглі почав шмагати палаючою гілкою Шер-Хана по голові, а той жалібно завив і занявкав від болю чи більше від страху.

— Досить з тебе, смугаста кішко Джунглів! Досить! А тепер забирайся, але добре запам’ятай, що коли я наступного разу прийду до Скелі Ради, то прийду вже як людина й обов’язково з твоєю шкурою в руках. Запам’ятайте всі, що Акела залишиться вільним і буде жити, як захоче. І ви не наважитеся чіпати його, бо цього хочу я. Довго ви ще будете тут сидіти, клацаючи зубами, наче ви щось інше, а не собаки, яких я прожену геть звідси?! Ось так! Геть!

Кажучи це, Мауглі почав махати навсібіч своєю гілкою, яка від того яскраво спалахнула й розсипала сотні сяючих іскор. Вони обпалювали вовків, і ті, виючи від страху й болю, бігли врозтіч зі Скелі Ради. Залишилися тільки Акела, Багіра і з десяток вовків, які були на боці Мауглі. Тоді хлопець відчув, як щось почало стискати горло, як перехопило подих, чого раніше ніколи не було. Сльози покотилися по його обличчю, і він заридав.

— Що це зі мною? Що зі мною? — запитував Мауглі. — Мені дуже важко розлучатися з Джунглями, і тому, мабуть, це й сталося зі мною. Скажи, Багіро, я не вмираю?

— Ні, Маленький Брате! Це лише сльози, які бувають в усіх людей. Тепер я добре бачу, що ти не дитинча, а вже справжня людина. Тепер Джунглі назавжди закриються для тебе. Хай вони ллються, твої сльози; це мине.

Мауглі плакав довго й голосно, і після цього йому полегшало на серці.

— Тепер, — сказав він, — я піду до людей. Але раніше я маю попрощатися з моєю Матір’ю.

Мауглі повернувся до печери, де були Мати Вовчиця й Батько Вовк. Тут він ще раз відчув, як перехопило подих, і він притиснувся до жорсткої шкіри Матері Вовчиці й плакав на весь голос, а

1 ... 7 8 9 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мауглі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мауглі"