Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

У мене справді в руках величезна цінність, але мені від цього не легше. Без руної магії я не зможу пристосувати його для роботи, а про те, щоб доставити до імперії, не могло бути й мови. Марна цінність для мене виявилася. Було глибоко прикро, що я знайшов його тільки зараз. Можливо, якби він був у магістра Нотра, той зміг би вигадати інше рішення, крім евакуації. Хоча чого гадати. Розлютившись, я розмахнувся щосили, наскільки дозволяв скафандр, кинув непотрібний для мене кристал. Щоправда, майже відразу про це пошкодував і побіг у бік кидка, щоб знайти його. Знайшов, але на це довелося витратити понад годину. Настрій у мене був зовсім ніякий, і я вирішив їхати додому. Сьогодні нічого більше не хотілося робити. Упакувавши сканер і ящик із накопичувачами в багажник планетохода, я вирушив у зворотний бік на автопілоті. Добре, що комп'ютеру просто потрібно повторити рух у зворотному порядку.

Вже при світлі прожектора я дістався житлового модуля. Припарковавши планетохід перед входом, зайшов у шлюз. Сама шлюзовка багато часу не триває — п'ять хвилин і все, але зараз це мене дратувало. Насилу дочекавшись відкриття внутрішніх дверей, чи не бігцем дістався стійки зі скафандрами. Варто було відкритися люку скафандра, я відразу вирушив у ліжко. Очевидно, тільки зараз на мене повністю навалилося усвідомлення ситуації. Розуміння того, що своїми діями лише трохи відстрочу смерть, сильно мене вдарило.

Запис у журналі спостережень: день 16

За традицією почну запис зі слів: «Я все ще живий». Останній запис був чотири дні тому через депресію, що навалилася на мене. Я просто не міг змусити себе хоч щось робити. Просто лежав у ліжку і чекав, коли помру. Але ні до кінця першого, ні до кінця другого не помер, і мені вдалося взяти себе в руки та трохи поїсти.

Учора я провів за осмисленням ситуації, в якій опинився. Шансів на порятунок у мене практично немає, а отже, й сенсу жити теж немає. Щоб думки мене знову не завели до петлі депресії, яка може призвести до самогубства, мені терміново потрібно було знайти мету життя. Довго я над цим думав і прийшов до того, що житиму не заради себе, а заради тих, хто сюди прибуде після. Адже я  військовослужбовець. Усі члени експедиції перед відправкою отримали військові звання, а магістр Нотр і раніше був полковником. Я повинен думати не лише про свої інтереси, а й про інтереси Імперії.

Сюди рано чи пізно прибуде наступна експедиція — надто цінні кристали й просто так їм спокій не дадуть. Якщо мені пощастить, то Ізіда-5 прибуде через два роки, а два роки я можу протягнути в цих умовах. Якщо не пощастить, наступна експедиція прибуде вже після того, як у мене закінчиться повітря. В моїх силах спростити роботу майбутньої експедиції. Я геолог-розвідник, у мене є необхідне обладнання, а отже, можу скласти ретельні карти покладів кристалів і навіть розпочати їхній видобуток. Ось буде здивування у членів майбутньої експедиції, коли вони прибудуть і знайдуть тут гори кристалів, заради яких їх відправили, і мій труп. Думаю, що в такому разі я можу розраховувати навіть на звання національного героя. Батьки отримають збільшену допомогу та грамоту якусь. Ех, все це марні роздуми, але раціональне зерно в них є. Мені потрібна мета. І чому б не зробити цією метою те, заради чого ми й прибули на цю планету?

Вирішено. Із завтрашнього дня займуся пошуком та видобуванням кристалів, а сьогодні необхідно розв'язувати поточні проблеми. Надходження енергії на водневі батареї модуля зменшилося за минулі дні вдвічі. Якщо так продовжиться, то незабаром надходження енергії не зможе покривати потреби модуля. Отже, треба усунути проблеми, хоч би якими вони були. Спочатку сніданок, а потім у скафандр та за роботу.

Виявилося, що останні кілька днів зовні був сильний вітер. Не настільки, щоб зносило мене в скафандрі, але він був неприємним. Метеостанція, на яку я сподівався, на даху модуля виявилася деформованою та передавала свідчення про повний штиль на комп'ютер модуля. Так що сильний вітер, що підіймав пісок у повітря, виявився для мене сюрпризом. Жаль, що в модулі не передбачені вікна, так би я міг хоч через них контролювати погоду.

На дотик, оскільки видимість не більше кількох метрів, я знайшов біля входу контейнер з різними пристроями для скафандра, які могли знадобитися під час зовнішніх робіт. Мені потрібний спеціальний лин, який я прикріпив до скафандра. Завдяки йому не загублюся в умовах з обмеженою видимістю. Але це перестрахування. У скафандрі та на житловому модулі встановлено дві системи зв'язку – одна чисто технічна, а друга магічна. І якщо я можу її використовувати як маяк. В принципі причина зменшення кількості енергії ясна. За такої видимості добре, що взагалі хоч щось є. Але я вирішив переконатися, коли вже вийшов назовні, і прогулятися до однієї з сонячних панелей вздовж кабелю.

Опір вітру і натяг лину дали знати вже метрів через п'ятдесят, але я твердо вирішив дістатися сонячної панелі, щоб переконатися, що не дарма вибрався назовні взагалі. Ще через п'ятдесят метрів я вже хотів розвернутися, але сила волі дозволила мені продовжити дорогу. Нарешті через п'ятнадцять хвилин я зміг дістатися сонячної панелі. Мало того, що пісок, піднятий у повітря, обмежував кількість світла, що потрапляє на неї, так і на самій панелі подекуди набралися цілі пісочні пагорби. Якщо я добрався сюди, то йти просто так безглуздо. А тому вирішив пісок, що осів на панелях, прибрати. Добре, що лопата в мене із собою. Розумію, що робота безглузда, але після майже чотирьох днів депресії, яка мало не закінчилася самогубством, мені хотілося робити хоч щось.

Майже одразу, коли перестав очищати панель, її знову почало заносити. Я знову почав чистити. У такому безглуздому колообігу провів кілька годин. Вітер почав нарешті затихати. І незабаром панель перестала засипати піском. На той час з мене можна було викручувати піт від втоми, а тому замість того, щоб вирушити чистити інші панелі, я повернувся до модуля. Енергонадходження від інших панелей впало на дев'яносто відсотків, і лише від очищеної мною панелі енергія надходила на повній потужності. Через це витрати енергії трохи перевищували кількість енергії, що надходить, але це не проблема. До завтрашнього ранку енергії вистачить із головою, а вранці я очищу та інші панелі.