Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Подаруй мені життя, Камілла Рей 📚 - Українською

Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Подаруй мені життя" автора Камілла Рей. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 102
Перейти на сторінку:

- Почуваюся не в своїй тарілці. Чому мене долає сильне бажання розвернутися і втекти геть? - запитала мама.

- Тому що ми тут чужі, - була моя відповідь.

- Ханно! - а ось і господиня будинку власною персоною. Елегантна дама схилилася до мене, привітно поцілувавши в обидві щоки. – Рада, що ти тут. А ви маєте бути мамою Ханни Клер? - вона перевела погляд на маму і та кивнула. – Я Хелен – мати сімейства. Минулого разу ми не познайомилися з тобою Ханно, тепер випала друга нагода. Які у вас чудові сукні! Очевидно відчувається гарне почуття стилю. Мені подобається.

- Дякую, - збентежилася я, хоча чудово розуміла, що Хелен лише проявляє гостинну ввічливість.

- Проходьте. Почувайтеся як вдома, - вона м'яко підштовхнула мене в спину в області попереку.

Офіціант, який пробігав повз з підносом в руках, запропонував мамі шампанського, і вона взяла келих. Вдалині зали, я помітила, батьків Маркуса і мені стало не по собі. Вони недобро з явною зневагою свердлили нас поглядом. Явно розмірковували над тим, що ми тут забули? Хоча чого я парюся?! Демонстративно повертаюся до них і з приторною усмішкою махаю їм рукою. Їхні брови обурено поповзли вгору і вони гидливо відвернулися. Начхати! Зате я була вдоволена собою!

- Фу, як не ввічливо, - помітивши їхній маневр, мама витягла губи в трубочку і відпила з келиха шипучої рідини.

- Ходімо в зал, - я гордовито скинувши підборіддя, проходжу якраз повз них.

- Здається, тут ніхто не збирається з нами спілкуватися, Ханно.

– З нами спілкуються господарі будинку. А більше ... більше й не треба!

- Точно, - погодилася мати.

Роджер Стоун стояв в оточенні деяких гостей і про щось весело говорив. Помітивши нас, він радісно посміхнувся, і щось коротко кинувши своїм співрозмовникам, подався до нас.

- Тейлори! Радий зустрічі! Нарешті дочекався офіційного знайомства з дівчиною свого сина. Я Роджер - господар будинку, - він поцілував мамі руку, а вона відповіла йому сяючою усмішкою. Щоки мами миттєво стали червоними. Чорт! Я ніколи не бачила, щоб вона червоніла.

- Рада знайомству. Я Клер.

Мої щоки теж налилися червоним, коли він назвав мене дівчиною Алекса. Але я не стала суперечити. Нехай він думає, що ми пара. Що ж я проти, чи що?

– Як вам тут? - запитав він у мами.

- Немає слів, щоби передати свої емоції. Будинок просто вражає, як і весь цей захід. Дякую, що запросили нас. Дуже великодушно з вашого боку.

Поки моя мати кокетувала з папулею Алекса, я вирішила понишпорити по будинку. Минулого разу мені не вдалося його оглянути. Завертаю за ріг і потрапляю до незнайомця в руки. Хлопець широко посміхнувся.

- Привіт, Ханно.

- Вибач, ми знайомі? – дивлюся на нього з підозрою.

- Патрік. Брат Алекса, – відповів він.

- А… так? Привіт, - я трохи зам'ялася.

- Я бачив тебе у місті з подругою. Ви гуляли. Тому знаю хто ти, – сказав він. – Та і Алекс дещо про тебе розповідав.

- Все ясно, - заправляю за вухо пасмо волосся.

Заграла повільна композиція. Патрік подав мені руку.

- Ти дозволиш? Запросити тебе на танець?

- Звичайно, - трохи бентежуся я.

Прийнявши його пропозицію, ми повертаємось у зал і виходимо на середину. Навколо нас уже вальсували танцюючі парочки. У натовпі бачу маму, яка танцює у товаристві містера Стоуна. Прекрасно! Сподіваюся, його дружина не влаштує йому скандалу у сценах ревнощів. Крижана долоня Патріка лягла на мій поперек, і я злегка здригнулася. Холод відчувався навіть через щільну тканину корсету. Його рухи були плавні та граційні на відміну від моїх. Чесно, танцюрист із мене поганий. У бальних танцях я завжди лажала по-великому. Ось і зараз моя туфля наступила на ногу мого партнера по танцю.

- Вибач, - швидко кажу я.

- Все в порядку. Бальні танці також вимагають майстерності. Ти колись танцювала?

- Тільки в моїй старій школі у Бостоні. І то кілька разів. Вчитель пояснював правила, але учениця з мене не дуже.

Патрік засміявся.

Не минуло й половини музичної композиції, як нас перервали.

- Патріку, ти не проти? – Нейтон стояв позаду.

- Не питання, - Патрік, поцілувавши мою руку, пішов.

Нейтон підійшов до мене.

- Ти дозволиш? - він подав свою долоню.

- І не сподівайся! Я не стану з тобою танцювати. Не підходь до мене, - я відступила на крок назад.

- Чому? - він підійшов на крок ближче.

- Чого тобі треба? – різко питаю. - Дай мені спокій.

- Просто хочу потанцювати. У тебе немає хлопця, отже, відмовлятися не чемно. Це суперечить правилам. Я запросив тебе, і ти не маєш права мені відмовити, – у його голосі був метал.

- Протирече правилам те, що ти підійшов до мене після всього, - гнівно випалила я.

1 ... 79 80 81 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подаруй мені життя, Камілла Рей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подаруй мені життя, Камілла Рей"