Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохання проти субординації" автора Оксана Мрійченко. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 85
Перейти на сторінку:
Глава 33.

Почався новий робочий день і «Цитрус» почав поступово наповнюватися співробітниками. Людмила йшла на роботу в пригніченому стані. Вона хотіла скоріше побачити Вікторію та дізнатися про те, що трапилося у Празі. Можливо, все не так, як описала Світлана Єгорівна? Інакше... Людмила не могла собі уявити, щоб її подруга могла піти на такий крок. Увійшовши у приймальню, вона помітила, що двері у кабінет Дениса відчинені. Дівчина заглянула всередину, але не побачила директора. Вона задумливо зупинилася біля дверей.

— Людмило, що ви тут робите? — пролунав тихий голос Дениса.

Дівчина здригнулася і підійшла ближче до столу директора. Він сидів збоку на підлозі, притискаючи до грудей якусь рожеву річ.

— Доброго ранку, Денисе Олександровичу! — привіталася вона.

— А хіба вже ранок?

— Так, початок робочого дня! — Людмила бачила, що він пригнічений горем і відчула, як стислося її серце. — Денисе Олександровичу, зробити вам кави?

— Я не хочу кави.

— Чому ви сидите на підлозі?

— Тому, що це найкраще місце для мене після того, що я зробив...

— Коли ви приїхали на роботу?

— Вчора ввечері.

— Ви сиділи тут всю ніч? — ахнула Людмила.

— Я не знаю... Мені все одно...

— Денисе Олександровичу, будь ласка, встаньте! — Людмила підійшла до нього і спробувала допомогти йому встати. — У вас на сьогодні заплановані дві зустрічі.

— Скасуйте їх всі... Я не хочу нікого бачити... І дайте мені спокій... — прошепотів Денис.

Людмила відчула, що до її очей підступають сльози. Вона ніколи не бачила Дениса в такому стані. Дівчина попрямувала до виходу з кабінету і зіткнулася у приймальні зі Світланою Єгорівною.

— Денис у себе? — швидко запитала начальниця відділу маркетингу.

— Так... Він у кабінеті, сидить на підлозі... — Людмила схлипнула. — Світлано Єгорівно, присягаюся вам... Я нічого не знала про плани Віки... Я б ніколи не підтримала цю ідею!

Світлана Єгорівна промовчала і рішуче попрямувала до кабінету директора. Відчинивши двері, вона побачила Дениса і швидко підійшла до нього. Присівши на підлогу біля племінника, вона лагідно погладила його по голові та сказала:

— Як ти, синку?

Денис підняв голову і глянув на тітку. У його очах Світлана Єгорівна побачила такий біль, що у неї перехопило подих. Відчуваючи, як її очі наповнюються сльозами, вона вимовила:

— Все настільки погано?

— Я не знаю, як мені жити далі, Світлано Єгорівно, — прошепотів Денис. — І головне, навіщо мені жити?

— Не кажи так, синку. Ти був у Каріни?

— Вона не хоче мене бачити. Вчора ввечері я провів під її дверима кілька годин. Вона попросила мене дати їй спокій... І я розумію, що вона ніколи не пробачить мені. — Денис дістав з кишені коробочку з каблучкою. — Я так мріяв, що ми з нею одружимося і проживемо разом все життя! Але я сам все зруйнував. Що мені робити, Світлано Єгорівно?

— Я не знаю, мій хлопчику...

 

Вікторія приїхала на роботу і зайшла до свого кабінету. Чомусь вона не так уявляла собі свої емоції після того, як назавжди позбудеться від Каріни. Замість полегшення в її душі оселилася дивна порожнеча. Але відступати було пізно. Потрібно піти до Дениса, спробувати поговорити з ним... Інакше навіщо було взагалі все це робити? Вікторія вийшла зі свого кабінету і попрямувала до приймальні директора. Побачивши за столом Людмилу, яка витирала сльози серветкою, Вікторія підійшла до неї.

— Привіт! Людо, чому ти плачеш? — запитала вона у подруги.

— Віко, це правда? Що ти затягла Дениса у ліжко в Празі? — тихо промовила дівчина, подивившись в очі подрузі.

— Звідки ти знаєш?

— Світлана Єгорівна мені розповіла. Вона думає, що я знала про цю твою витівку. Будь ласка, скажи, що це неправда!

— Де Денис? — Вікторія зблідла, її голос затремтів.

— У кабінеті, зі Світланою Єгорівною.

Вікторія зайшла у кабінет Дениса і прикрила за собою двері. Вона одразу побачила його на підлозі разом зі Світланою Єгорівною. Вікторія підійшла ближче і сказала:

— Доброго ранку! А чому ви сидите на підлозі?

Почувши її голос, Денис здригнувся та різко підняв голову. Зустрівшись із ним поглядом, Вікторія зблідла ще більше та відчула страх — ще ніколи на неї не дивилися з такою ненавистю.

— Ти... — тихо промовив Денис. — Що ти тут робиш?

— Я прийшла поговорити, Денисе...

— Забирайся з мого кабінету! — він підвищив голос. — Зараз же!

— Будь ласка, вислухай мене, — почала Вікторія.

— Я сказав — пішла геть! — закричав Денис, а потім схопив зі столу свій робочий блокнот і з силою жбурнув ним у бік Вікторії так, що дівчина ледве встигла ухилитися. — Я ненавиджу тебе! Ти зруйнувала моє життя! Ти позбавила мене найціннішого — кохання дівчини, без якої я тепер не уявляю свого існування!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 79 80 81 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"