Читати книгу - "Зіграй мою наречену, Холод Влада"

Однак в кінці вечора, коли всі вже майже зібралися, я стала невольним свідком розмови Сергія з їхніми з Андрієм батьками...

— ...Тож, я їду вже в п’ятницю.

— Але як... Чому? Як ви вирішили це без нас? — здивовано запитала його мама.

— Я не давав згоду на таке. Я проти. Ви мали потоваришувати і керувати компанією разом.

— Через ваші постійні порівнювання нас з Андрієм такого варіанту навіть в теорії бути не могло, — Сергій злегка усміхнувся. — Але зараз не про це. Насправді, це я хотів цього. Я хочу подивитися, чого зможу досягти більш-менш самостійно. Це буде хорошим випробуванням...

— Ти правда поїдеш до Києва? — знов схвильовано перепитала його мама.

— Так, — він кивнув. — Надя також там. Йде до своєї мети. Я обіцяв, що приїду десь за місяць...

Я прикрила рота рукою. Все ж таки, як би я не відносилася до Сергія до цього моменту, зараз мені чомусь стало соромно.

Він був зовсім не таким, яким я його уявляла... Чи може, він просто настільки змінився через ту Надю?...

***
Привіт, любі!

Що скажете про сьогоднішню вечірню "серію"?)))