Читати книгу - "Монстр серед монстрів, Марія Власова"

- Ні, що ти, якщо я на таку дурість і наважуся, то обов'язково прихоплю із собою когось із вас, - чарівно посміхаюся і підморгую монстрові, - а краще штовхну першим, а сама залишуся цілою і неушкодженою.

- От ні краплі в цьому не сумніваюся, - гробовим голосом погодився монстр, а потім звернувся до заступника. - Відведи її назад у камеру.

Маратик опустив голову в поклоні, а потім швидко виштовхнув мене в коридор до варти, а сам навіщось залишився. Озирнулася на всі боки, варта на місці, так само підглядає на мене, і не вона одна, за рогом намагається сховатися Айгуль, але в неї в цьому місцевому вбранні погано виходить. Скрипнули двері, і з'явився чимось незадоволений заступник. Він зміряв мене холодним поглядом і мовчки повернув ліворуч, хоча я пам'ятаю, що сходи до в'язниці праворуч. Це що я без ескорту дійти маю, сама, чи що? Ну гаразд, прямую в потрібний бік, але мене зупиняє варта.

- Ходімо, - зупинившись посеред коридору, але не обертаючись, командує Маратик.

Кошуся на двері, а потім на спину помічника. А ось це вже цікаво, ще один факт непокори наказам монстра. Моїх губ торкається легка посмішка, коли м'яко ступаю за заступником, мимоволі обираючи його як прихильника в подальших подіях.