Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

— Чекатиму на тебе, — з якоюсь дивною інтонацією промовляє хлопець, змушуючи мене відчути незрозумілу провину.

Що зі мною не так? Що це за відчуття? Знову я не можу опанувати себе, тікаючи з місця злочину, наче я в чомусь винна! Якого дідька це відбувається зі мною?! Як же мені кортить заволати щодуху, аби випустити пару й те, що накопичилося всередині!

Залітаючи до вбиральні, я втуплюю погляд у дзеркало, намагаючись знайти бодай якісь відповіді у власному відображені. Вода, що монотонно ллється з крана, напрочуд заспокоює. Здається, я надто захопилася цією виставою! Годі думати про щось настільки бентежне та незрозуміле! Ми прийшли сюди відпочити та розважитися, а я знову намагаюся все зіпсувати своєю поведінкою! Де в біса цей Какаші з його повчальними уроками, коли він настільки потрібен нам усім?!

Набираючи в долоні холодну водичку, я відчуваю, як мені стає трохи легше. Важко зітхаючи, я намагаюся сконцентруватися лише на журчанні, відганяючи від себе все недоречне та пусте хвилювання. Якби я не нафарбувала очі, я б залюбки вмилася, аби охолонути й відійти від цього божевілля! Проте все, що мені залишається — трохи збризнути лице прохолодними краплями та витерти себе паперовим рушником.

Здається, Темарі заснула в кабінці, адже я не чую від неї ані звуку! Я ж не помилилася… вона пішла до вбиральні першою! Відкриваючи дверцята одна за одною, я приголомшливо дивлюся на порожні кабінки туалетів. Чи в мене вже дах почав їхати?! Вона безперечно рухалася в цей бік! Дійсно… я сходжу з розуму! Мені конче потрібно на свіже повітря! Негайно!

Струшуючи головою, я намагаюся відігнати всі зайві думки, й виходжу з жіночої вбиральні з гордо піднятою головою. Так, трохи подихаю й поверну собі здоровий глуз! Однак раптово чиясь рука хапає мене за передпліччя й тягне в бік настільки несподівано, що я й закричати не встигаю від заціпеніння! Мене швидко затягують у вільну кімнату, зачиняючи двері, і я округлюю очі, коли усвідомлюю, що це Наруто!

Якого чорта?! В мене починає тремтіти все тіло, а думки, здається, геть повилітали з голови! Я настільки розгублююся, що нагадую собі рибку, яка просо кліпає очима та дихає через рот.

— Продовжиш заперечувати? — доволі суворо каже мені він, опираючись рукою на двері, аби зменшити між нами відстань.

Хай мені грець! Я зараз знепритомнію від того наскільки він близько знаходиться від мене! Таке враження, що я навіть вдихнути як слід не можу! Про що він взагалі каже? Його блакитні очі уважно вивчають мене. Хай мене боги милують… він наче справжнісінький змій-спокусник!

— Про що ти? — розгублено відповідаю я питанням на питання, докоряючи себе за те, що ненавмисно й досить необачно дивлюся на його губи.

Однак він настільки близько, що від цього просто неможливо втриматися! Матінко рідна, що мені робити? Як звідси втекти?!

— Ти ж відчуваєш те саме, я правий? — спокійно продовжує він, насолоджуючись своєю владою. — Сподобалося як я танцював з нею? Я хотів, аби ти відчула наскільки це боляче… і в мене вийшло, чи не так? Тепер ти розумієш…

— Я не розумію про що йдеться, Наруто! — я різко перебиваю його, аби повернути собі контроль над ситуацією. — Ти видаєш бажане за дійсне, однак, ми всі друзі! Це просто смішно!

Лагідна усмішка з’являється на обличчі хлопця, змушуючи мене забути про те, на що я злилася. Він такий гарний та щирий, що це зрадницьке серце не витримує! Воно просто змушує мене милуватися ним!

— Все ж таки розумієш, — усміхається хлопець. — Знаєш, ти мені завжди здавалася щирою дівчиною, якій не подобаються всі ці безглузді ігри з почуттями інших. Сакуро, це не у твоєму дусі уникати відповіді! Я бачив з яким виразом обличчя ти втекла з танцмайданчика. Тому я спитаю в тебе знову… Ти продовжиш заперечувати свої почуття?

Звісно, він має рацію! Гратися з серцями інших — це не для мене! Однак я просто не можу спокійно прийняти ці почуття! Мені здається, краще просто приховати те, чого боїшся та не розумієш. Те, що я відчуваю… воно не справжнє! Хіба справжні почуття такі неясні та навіжені? Вони підкоряються лише серцю, а здоровий глузд просто вимикається! Це безперечно не те, чого варто дослуховуватися!

— Так! — не витримую я. — Для тебе все це лише забавки, еге ж? Ти навіть не замислюєшся до яких наслідків ці жарти призведуть! Ми крокуємо по гострому лезу, Наруто! І кожен невірний крок — це поразка, йолопе! Вважаєш, що все настільки легко? Трясця! Я невпевнена, що ті почуття, які я до тебе маю…. вони не те, заради чого я ладна послати весь світ до біса! Ти хотів правди… ось тобі правда! Я не розумію, що саме я відчуваю! А якщо я чогось не розумію, то не стану заради цього жертвувати власним майбутнім! Я не стану жертвувати нічим! Просто забудьмо про цю дивну розмову… і нехай все буде, як й було раніше, гаразд?

Нарешті він відходить від мене, з розгубленістю у погляді опускаючи руки. Не на таку відповідь він очікував, проте, я була щирою! Те, що вирує всередині мене… може виявитися лише тимчасовим помутнінням розуму!

Відчуваючи, що нашу розмову завершено, я розвертаюся, аби відкрити двері, однак, хлопець знову різко хапає мене за руку й розвертає до себе. Наступної миті відбувається те, що змушує весь світ перегорнутися верх дриґом, адже Наруто палко цілує мене, крадучи мій перший поцілунок назавжди! Від пристрасті в мене перехоплює подих, але через неабияке збентеження, я піддаюся й відповідаю на його поцілунок, не маючи сили чинити опір. Вуста Наруто такі теплі. Лише на цю коротку мить я відчуваю себе по-справжньому щасливою, коли забувши про все, дозволяю собі бути слабкою. Хлопець ніжно й напрочуд міцно притискає мене до себе, тримаючи одну руку на моїй щоці, а іншу на талії, наче я можу просто розчинитися у повітрі. Невже я й справді закохалася в нього? Моє серце… воно б’ється в один ритм з його серцем… настільки сильно він притискає мене до себе. Від цього мені буде дуже соромно, але зараз я хочу, аби цей поцілунок тривав вічно.