Читати книгу - "Загублена душа, Віталіна Весела"

Наступного дня Олівія сиділа біля вікна, за маленьким столиком, обмірковуючи все, що відбулося останнім часом. На вулиці була рання весна, і прохолодне повітря, з відчиненого вікна доносилося до її обличчя та допомагало привести думки до ладу.

У минулому житті, родина Морган принесла їй багато страждань, як моральних, так і фізичних. Через батькову недбалість та безвідповідальність з неї знущалися всі, навіть слуги в замку, а байдужість братів тільки підсилювала впевненість навколишніх людей, що її не приймає власна сімʼя. Саме це і стало причиною такої самовпевненості Ліліан та її матері, у власній перевазі. Якби принаймні, рідні брати стали на бік Олівії, Ліліан не поводилася б так з нею, думаючи, що вона нікому не потрібна, тож нею можна легко скористатися. Вона почала прикидатися жертвою, і всі повірили її сльозам, а Олівію покарали. Саме тоді Ліліан і зрозуміла, що їй все дозволено, головне правильно обіграти ситуацію, і скоро, всі будуть мало не поклонятися їй.

Олівію прогнали з дому, при цьому ніхто навіть не перевірив її місце проживання. Чому всі так беззаперечно вірили її тітці? Жодного разу в Олівії не запитали: «Це правда, саме так усе й було?». А вона, дурненька, все тягнулася до таких людей, намагалася виправдати їхню поведінку, та все було дарма.

В теперішньому житті, Олівія вирішила не звертати на них увагу, не може бути ніякої помсти, бо те, що було пережито в минулому, ще не відбулося в теперішньому. А оскільки, вона самостійно покинула герцогство, то думала, що їй більше немає про що турбуватися. Але ж вони навіть за три роки не змінилися, схоже, якою б не стала Олівія, для цих людей, вона так і залишиться нікчемною злодійкою.

У такому випадку, для неї мало буде просто стати спадкоємицею герцогського роду. Вона має стати надзвичайно сильною, знайти собі як можна більше союзників, та власними стараннями підняти свій авторитет в імперії, на стільки, щоб жоден з цих людей, не міг виступити проти неї. Бо зараз це лише дитячі ігри, але що буде коли вони виростуть, коли Ліам сам стане герцогом Морганом, а Олівія герцогинею Гілберт? Вона не хоче, щоб її народ страждав через їхні інтриги, саме тому вона має зробити герцогство Гілберт наймогутнішими землями в імперії, щоб на його людей ніхто не посмів дивитися зверхньо.

Для початку, вона вирішила зробити торгову компанію «Темна Ніч» головною опорою герцогства в фінансовому плані. Бо окрім мінімального державного фінансового забезпечення армії, в герцогства Гілберт, практично не було стабільного джерела прибутку, всі їхні гроші зароблялися шляхом полювання на Монстрів, та продажу з їхніх тіл мʼяса, хутра та інших цінних матеріалів, самостійно доставляючи їх у різні куточки імперії. Але, що як герцогство Гілберт самостійно почне обробляти всі ці матеріали, та почне торгувати вже готовими виробами? Звісно ж прибуток збільшиться в рази. Тому слід добре продумати, як розумно все це організувати.

— Як справи? — голос дядька висмикнув її з глибоких роздумів.

— Все гаразд.

— Те, що сталося вчора, більше не має повторитися, тобі слід набратися сил, та навчитися давати відсіч, в подібних ситуаціях. Добре, що з тобою були вірні друзі, думаю зараз ти розумієш на стільки цінними є правильні люди поруч.

— Я вирішила зробити герцогство Гілберт наймогутнішим регіоном в імперії. Ви мені допоможете?

— Я завжди тебе підтримаю, що б ти не вирішила. — відповів Оскар, він помовчав хвилинку, а потім запитав, — То що ти вигадала?

— Я хочу створити для населення робочі місця, забезпечивши цим стабільний потік золота в герцогство.

— Яким чином? — зацікавлено запитав герцог.

— Я перенесу головний офіс своєї торгової компанії на північ, розширю його таким чином, щоб ми самі змогли обробляти всі матеріали з впольованих Монстрів, та виготовляти з них готові вироби. Окрім цього, я планую розширити «Темну Ніч», створивши нові відділи, такі як: алхімія, одяг та взуття та харчова промисловість.

— Тобто ти хочеш окрім магічної зброї та магічних механізмів широкого вжитку, виготовляти ще й зілля, одяг та їжу? Ну з більшістю все зрозуміло, але що з харчовою промисловістю? — не зрозумів Оскар.

— Ми викидаємо забагато поживного мʼяса.

— Мʼяса з Монстрів? Хоч воно і поживне, але має дещо специфічний присмак, не кожному прийдеться до смаку, тим більше вибагливим аристократам.

— Ну якщо правильно його приготувати, та додати потрібні спеції, думаю в нас все вийде. Пізніше я разом з кухарями герцогства спробую декілька рецептів.

— Я тебе зрозумів, що від мене необхідно?

— Для початку, потрібне велике приміщення, а краще щоб це був окремий маєток.

Оскар почав обдумувати різні варіанти, і раптом згадав.

— На території Головної Фортеці герцогства є один великий, три поверховий маєток, та і площа землі там не маленька, поряд є, також кілька вільних приміщень. Раніше там жила сімʼя віконта Різа, але кілька років тому він загинув на полюванні, а його дружина з дітьми виїхали до її родичів в герцогство Філс, думаю, вона не буде проти продати той пустий маєток. Я потурбуюся про це, і напишу тобі результат. Я приїхав до Столиці лише на бенкет, тому маю вже повертатися, якщо буде потрібна моя допомога, обовʼязково повідомляй мені.

* * *

За кілька днів, Олівія покликала своїх друзів до кавʼярні, в «Темну Ніч», вони замовили різні солодощі та чай, та смакуючи обговорювали нещодавні події.