Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Трагедії 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедії"

275
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедії" автора Евріпід. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 92
Перейти на сторінку:
довгенько. Врешті страх закравсь:

Ану чужинці, з волі скориставшися,

Втечуть, убивши жрицю? Та не менший страх

1320] Затримував - уздріти заборонене...

І все ж ми незабаром на однім зійшлись:

Піти й поглянуть, хоч і не дозволено.

Ось там судно ми еллінське побачили,

Що вже змахнуло, мов до лету, веслами:

Вже п'ятдесят нагнулось веслярів міцних

На лавах... Біля носа корабельного

Два юнаки стояли, з пут увільнені.

Хто гаком, що с сили, в ніс судна впиравсь,

Хто якорем зайнявся, хто -канатами,

1330] Хто плетену драбинку втікачам спускав

На воду. Що й казати - не барилися.

Збагнувши їхню хитрість, ми й собі взялись

За діло: хто до жриці тут же кинувся,

Хто за канат вчепився, хто кермом судна

Хотів заволодіти - двома веслами.

Й словами їх картали: «Як же смісте

І жрицю викрадати в нас, і статую?,.

Ти хто такий і звідки?» Ну, а той на те:

«Орест я, аби знав ти, рідний брат її,

1340] Мій батько - Агамемнон; я сестру свою

Додому повертаю - з дому вирвану».

Та ми не відпускали - намагалися

її до тебе привести, володарю...

Моє обличчя, бачиш, у синцях усе:

В руках, ти знаєш, не було ні в них мечів,

Ні в нас - лишалось кулаки пустити в хід,

А ті - й ногами навчені орудувать:

То в бік, а то під груди діставалось нам.

Утому щораз більшу відчуваючи,

1350] Хитаючись, мов п'яні, від побоїв тих,

На горб ми відступали; в того з лоба кров

Спливала, в інших - очі попідбивані...

На пагорбі змагатись нам зручніш було -

Згори могли ми хоч камінням кидати.

Але недовго: з прови корабельної

В нас цілились раз по раз їхні лучники. [385]

Набігла хвиля - корабель, гойднувшися,

До берега наблизивсь. Підхопив Орест

Сестру (боялась хвилі) на плече своє,

1360] Ступив у море, вибіг з нею східцями -

І стала на помості гарно тесанім

Вона, а побіч •- доньки Зевса статуя,

Дар неба. Тут же голос із судна почувсь:

«Гей, елліни, за весла! Хай запіниться

За нами хвиля! Недарма верстали ми

Евксінське море й поміж Сімплегадами

Пливли: чого жадали - домоглись того!»

Водно гукнувши «Гей-я!», дружно вдарили

Веслом у море. Корабель, хоч плив, але

1370] 3 затоки не виходив: хвиля знов туди ж

Його все завертала, супротивний-бо

Піднявся вітер - паруси наповнював

І гнав до побережжя. Веслярі щосил

Гребли, але намарно: знову й знову їх

Відносило... Тут донька Агамемнона,

Піднявшись, проказала: «Поможи мені,

Латони дочко, з цього краю дикого

Втекти додому! Не гнівись, що викрала

Твій образ... Свого брата щиро люблячи,

1380] Подумай і про мене: є ж і в мене брат!»

І веслярі всі, дружно відгукнувшися,

По хвилі знову строго в лад ударили -

Мигтіли руки, до плеча оголені...

Судно ж не відпливало - на каміння йшло.

З нас дехто вбіг у море, дехто пробував,

Петлю метнувши, корабель затримати.

А я - бігцем до тебе, щоб дізнався ти

Про всі події з перших уст, володарю.

Іди ж, узявши пута, петлі, зашморги...

1390] Не вгомониться море - стежки жодної

Для порятунку втікачі не матимуть.

Велитель моря, Посейдон, піклуючись

Пергамом, Пелопідам не сприятиме -

Тобі й твоєму люду нині в руки дасть

Атрідового сина і сестру його,

Що зрадила богиню... Бач, забула вже,

Хто з-під ножа в Авліді врятував її!

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Нещасна!.. Разом з братом, Іфігеніє,

Загинеш, у неволю знов потрапивши!..

ФОАНТ

1400] Гей ви, країни варварської жителі!

Гнуздайте коней та скачіть до берега, [386]

Де хвилею судно прибило еллінське,

І з поміччю богині захопіть мені

Зухвальців!.. Інші - поспішіть човни спустить

На воду бистрохідні, щоб і морем ми,

І побережжям у погоню рушивши,

Спіймали їх, а потім - чи пожбуримо

Із скелі, чи на палю зіб'ємо стрімку.

Ти й ви, хто тут сприяв їм, не уникнете,

1410] Жінки підступні, кари! Не тепер лишень -

Нагальніше наразі діло жде мене,

Й за нього невідкладно мушу взятися!

Появляється А ф і н а .

АФІН А

За ким, Фоанте владний, у погоню ти

Пустивсь? Мене, Афіну, спершу вислухай!

Покинь той намір і не скликуй воїнів:

Орест, послушний віщуванням Локсія,

Сюди причалив, од богинь розлючених

Тікаючи, щоб в Аргос повернуть сестру,

А в край мій - Артеміди світлу статую,

1420] Що мукам його врешті й покладе межу.

До тебе я звертаюсь. Вітром стриманий

Орест, кого ти вбити наготовився,

Вже рушив: спину моря, вчувши голос мій,

Володар вод розгладив - любо глянути...

А ти, Оресте, згідно повелінь моїх -

Богині голос чуєш ти й на віддалі -

Вези сестру й чудесну Діви статую.

А як прибудеш до Афін божественних -

Є місце там, де крайні межі Аттіки,

1430] Прилегле до узгір'я Карістійського,

Священне, - Гали у народі назване.

Там храм збудуєш, помістиш там статую

На згадку про Тавріду, про труди твої -

Як по Елладі ти блукав, жахаючись

Еріній. Після того й Артеміду там,

Таврополу, довічно шануватимуть.

А що не ти впав Артеміді жертвою -

Впровадь ще звичай: як її вславлятимуть,

Хай жрець черкне по шиї із мужів комусь,

1440] Щоб на вівтар богині крівця крапнула.

А ти край скель Бравронських, Іфігеніє,

Богині тій при храмі слугуватимеш;

Там і в могилу ляжеш. Покладатимуть

Тобі дарунки - шати гарно виткані

Жінок, які в стражданнях із життя пішли,

Під час пологів.

(Фоанту. Вказуючи на хор). [387]

Щодо, еллінок -

Велю, щоб на вітчизну відіслав ти їх,

На їхню душу співчутливу зваживши...

Тобі ж я знов, Оресте, порятунок шлю,

1450] Як і тоді ще - на горбі Аресовім;

І хай надалі рівний поділ жеребів

Засуджених до смерті виправдовує.

Вези ж додому, сину Агамемнона,

Сестрицю. Ти, Фоанте, про свій гнів забудь.

ФОАНТ

Хіба що божевільний, о володарко

Афіно, сперечався б із безсмертними!

Ні на Ореста, ані на сестру його

За статую, за втечу не гнівитимусь:

Чи личило б людині проти бога йти?

1460] Нехай в твій край рушають і щасливо там

Богині образ упровадять в храм новий.

В Елладу благодатну й тих жінок усіх

Відправлю, як жадаєш, а націлені

Списи гостроконечні й весла підняті

Тобі в усім послушний опустить велю.

АФІНА

Похвально. Долі не лише вмирущий люд -

Боги коряться. Сина Агамемнона,

Вітри, в мій край провадьте! Буду з вами я

Сестри моєї образ супроводити.

(Зникає).

Фоант відходить.

ХОР

1 ... 80 81 82 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедії"