Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Білі зуби 📚 - Українською

Читати книгу - "Білі зуби"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Білі зуби" автора Зеді Сміт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 174
Перейти на сторінку:
Арчі?

— Та нічо, — солідно сказав Арчі. — Я думаю, що він дуже навіть нічо.

— Будь ласка. Я вважатиму це великою послугою, якщо ти залишиш його там.

Мікі нахилив голову на один бік, потім на інший:

— Я вже сказав, без образ або шо, я просто думаю, що він виглядає як браток. Мо, в тебе є який інший його портрет чи шо?

— Зберігся тільки цей. Я буду вважати це за велику послугу, Мікі, за величезну.

— Ну… — роздумував Мікі, перевертаючи яєчню. — Ти постійний клієнт, і вже давно, і тобі так залежить на цій хріновині, думаю, треба залишити. Мо, соцопитування? Як тобі, Дензеле? Кларенсе?

Дензел і Кларенс сиділи у кутку, як завжди, хіба що з приводу новорічного вечора із Дензелового капелюха звисав жмут облізлих блискіток і в Кларенсовому роті суміщалися цигарка з казу.

— Шо це воно?

— Я кажу, що ви думаєте про цього пацана, якого Самад хоче повісити? Це його дід.

— Прадід, — виправив Самад.

— Ти шо, не бачиш — я граю в доміно? Ти шо — хочеш забрати в старого його єдине задоволення? Який такий портрет? — Дензел неохоче повернувся і глянув на Панде. — Оцей-осьо? Гмммм. Він мені не подобається. Він виглядає як із самого пекла.

— Він шо — тобі родич? — пропищав Кларенс Самадові своїм жіночим голоском. — Зіпсує клієнтам апетит — ото, шо б я сказав з першого прицілу.

— Скажи мені, що думка цих двох на твоє рішення не впливає.

— Ну, не знаю… — Мікі крутнувся і повернувся до свого варива; тяжка розумова праця завжди задіювала ще і його тіло. — Я тебе поважаю і все таке, ти був корєшом мого старого, але — ну, не в образу сказано, — ти вже мене нахрін дістав, як хорий зуб, Самаде, старий, молодші клієнти можуть не…

— Які молодші клієнти? — спитав Самад, показуючи на Дензела і Кларенса.

— Ага, так воно і є… але клієнт завжди має рацію, ти ж мене розумієш.

Самад був направду вражений:

Я твій клієнт. Я — твій клієнт. Я ходжу до твоєї забігайлівки п’ятнадцять років, Мікі. Дуже багато часу, як не крути.

— Ага, але вирішує більшість, нє? Усі решта фініки твої. Пацани називають тебе «професор», і, хай мене пофарбують, не просто так. Я поважаю твою думку — шість днів на тиждень. Але фігня така: якщо ти капітан, а вся решта команди вирішує збунтуватись, то… вважай, тебе трахнули, старий.

Мікі поблажливо продемонстрував мудрість сказаного на прикладі пательні, показавши, як дванадцять грибів можуть витіснити одного за бортик і змусити його безпорадно ляпнутись на підлогу.

Гиготіння Дензела і Кларенса все ще звучало у вухах Самада, і потік обурення ринув угору його горлянкою так стрімко, що він не встиг спинити його.

— Віддай портрет! — Самад кинувся за стійку, де висів, меланхолійно нахилившись, Мангал Панде. — Нащо я тільки вирішив попросити тебе… це було б неповагою, це б споганило ганьбою пам’ять Мангала Панде — повісити його в такому, в такому безбожному місці гріха!

— Ти чо?

— Віддай портрет!

— Слухай… чекай хвилинку…

Мікі й Арчі спробували спинити його, але Самад, засмучений і прибитий знущаннями за ціле десятиліття, розлючено боровся з Мікіною потужною блокадою. Вони зчепилися, але за якийсь час Самадове тіло обм’якло і, вкрившись дрібним потом, він здався.

— Слухай, Самаде, — тут Мікі торкнув Самадове плече з такою ніжністю, що Самад мало не заплакав. — Я ж не думав, що це аж так дохріна тобі важливо. Давай заново. Ми лишимо його висіти на тиждень і подивимося, як воно піде, давай?

— Дякую, друже, — Самад витягнув хусточку і поклав собі на лоба. — Я ціную. Я ціную.

Мікі заспокійливо плеснув його по лопатці:

— Хрін знає, я вже начувся про нього за всі ці роки. З таким же успіхом можна його повісити. Мені взагалі один хрін, напевне. Комсі-комса, як кажуть жабоїди. Чорт його матері в задницю, чорт розтуди-туди. Крім того, бонусна індичка влетіла мені в копійку, Арчібальде, старий. Золоті дні талонів минулися. Бідний я, бідний, скільки тягомотини за таку-то фігню…

Самад пильно подивився в очі свого прадіда. Вони вже давно вели цей бій разом, Самад і Панде, бій за репутацію останнього. Обидва знали, що оцінювали Мангала Панде нині по-різному:


невизнаний герой:

Самад Ікбол

А. С. Мізра


тягомотина за таку фігню:

Мікі

Маджід і Міллат

Алсана

Арчі

Айрі

Кларенс і Дензел

Британське стипендійне товариство від 1857 р. і дотепер


Знов і знов він сварився з Арчі за це питання. Роками вони засідали в «О’Коннелі» й сперечалися про те саме, інколи Самад висновував зі своїх неперервних студій над питанням нові докази — але відколи Арчі, десь близько 1953-го дізнався, як воно було насправді з Панде, його думка не змінювалася: єдиною заслугою Панде, Арчі дуже старався це довести, була етимологічна спорідненість його прізвища з англійським словом «Pandy», під яким у «Словнику староанглійської мови» цікавий читач міг знайти таке визначення:


Pandy/’pandi/n. 2. colloq. Also — dee. М19 < первісно прізвище першого повстанця серед

1 ... 80 81 82 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білі зуби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Білі зуби"