Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Місто кісток 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто кісток"

1 547
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Місто кісток" автора Кассандра Клер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 157
Перейти на сторінку:

Пригадався випадок у метро, коли в неї вкрали гаманець. Відкривши сумку, Клері його там не побачила. Аж у горлі пересохло: «Може, він упав? Чи загубився? Ні. Пропав». Тепер було так само, але в тисячу разів гірше. Тремтячими руками вона обмацала наплічник, відсунувши одяг і етюдник. Нічого.

Вона зупинилася. Джейс нетерпляче переминався з ноги на ногу. Алек та Ізабель були далеко попереду.

– Щось не так? – запитав Джейс і хотів додати якийсь сарказм. Але побачивши її стан, передумав. – Клері?

– Він зник. Саймон. Він був у моєму наплічнику… – прошептала Клері.

– Він виліз?

Це було доречне запитання, але Клері у паніці закричала:

– Звичайно, ні! Ти думаєш, він хоче потрапити під машину, чи коту в лапи…

– Клері…

– Замовкни! Це ти казав, що не треба його перетворювати, – замахнулася Клері наплічником. Джейс спритно упіймав наплічник та оглянув його.

– Блискавка зламана. Хтось вирвав її ззовні.

Хитнувши головою, Клері змогла лише прошепотіти:

– Я не…

– Я знаю, – лагідно мовив він. – Алеку! Ізабель! Ідіть без нас! Ми вас доженемо!

Силуети далеко попереду зупинились; Алек вагався, та сестра вхопила його під руку й потягла до входу до метро. Обійнявши Клері, Джейс обережно розвернув її. Вона йшла, спотикаючись об тріщинки на асфальті. Біля будинку Магнуса смерділо алкоголем та чимось моторошно-солодким, що асоціювалось у Клері з жителями Нижньосвіту. Забравши руку, Джейс натиснув кнопку біля імені Магнуса.

– Джейсе, – мовила Клері.

– Що? – глянув на неї Джейс.

Вона підбирала слова.

– Думаєш, з ним усе гаразд?

– Із Саймоном? – він завагався, нагадавши Клері слова Ізабель: «Не питай, якщо не впевнена у тому, що витримаєш його відповідь». – Не відповівши, він знову натиснув на дзвінок, цього разу довше.

Тепер Магнус відповів, загримівши на весь під’їзд.

– Хто посмів порушити мій відпочинок?

Джейс майже занервувався.

– Джейс Вейленд. Пам’ятаєте? Я з Конклаву.

– О, так, – пожвавішав Магнус. – Той, що з блакитними очима?

– Це про Алека, – мовила Клері.

– Ні. Кажуть, що мої очі золотаві, – повідомив Джейс у домофон. – І блискучі.

– А, той, – розчарувався Магнус. Якби Клері не була такою засмученою, вона б засміялась. – Думаю, вам краще піднятися.

Чаклун відчинив двері. Одягнений у шовкове кімоно з намальованими драконами та золотистий тюрбан, він ледве стримував роздратування.

– Я спав, – зверхньо мовив він.

Джейс збирався сказати щось образливе, можливо, про тюрбан, тому Клері поспішила сказати:

– Вибачте, що потурбували…

Щось маленьке біле виглянуло з-за ніг чаклуна. У нього були зигзагоподібні смужки та рожеві вушка з чубчиками, які робили його схожим не на кошеня, а на велику мишу.

– Великий Мяу? – здогадалася Клері.

Магнус кивнув.

– Він повернувся.

Джейс презирливо дивився на смугасте кошеня.

– Це не кіт. Це хом’як.

– Я люб’язно вдаю, що цього не чув, – Магнус відсунув кота ногою позад себе. – Чого ви прийшли?

Клері показала розірваний наплічник.

– Через Саймона. Він зник.

– Тобто «зник»?

– Зник, – повторив Джейс, – тобто пропав, відсутній, його немає на місці, щез.

– Може, він утік і десь заховався? – зауважив Магнус. – Нелегко бути пацюком, особливо, якщо ти тупуватий.

– Саймон не тупуватий, – злісно запротестувала Клері.

– Це правда, – погодився Джейс. – Він просто виглядає таким. Насправді в нього посередній інтелект. – Голос Джейса звучав невимушено, та його плечі були напружені. – Коли ми виходили, один із ваших гостей зачепив Клері. Я думаю, він розірвав наплічник і забрав пацюка. Тобто Саймона.

– Ну і? – глянув на них Магнус.

– Мені треба дізнатися, хто це був, – упевнено мовив Джейс. – Думаю, ви знаєте. Ви головний чаклун Брукліна. Думаю, все, що відбувається у вас у квартирі, відоме вам.

Магнус розглядав свій манікюр.

– Ти маєш рацію.

– Будь ласка, скажіть нам, – попросила Клері. Джейс стиснув її за зап’ястя, щоб помовчала, та вона не змогла. – Будь ласка.

– Гаразд, – зітхнувши, мовив Магнус. – Я бачив, як один із вампірів, які приїхали байками з лігва, що на околиці, їхав, тримаючи коричневого пацюка у руці. Якщо чесно, я подумав, що це хтось з них.

1 ... 80 81 82 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто кісток», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто кісток"