Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Феса та Селім, а вгорі над коном – Дон Хуан і невільник, що несуть труну із доном Фернандо: видно лише віко труни.

Дон Хуан

Подивись, кого ти нині Без пори життя позбавив, Варваре, тиране!

Король

Хто ти?

Дон Хуан

Я – людина, і Фернандо Не залишу, хоч в нестямі Засуди мене до страти, Я, немов собака вірний, З ним залишуся назавжди.

Король

Християни! Хай уроком Для наступних генерацій Стане доля принца. Мною Справедливість керувала, Бо упертістю своєю Він завдав образи владі. Хай тепер Альфонс бундючний Спробує звільнити бранця. Хоч жаданої Сеути Я віднині не побачу, Та зате йому свободи Вже не бачити нізащо: Я радий, що домовина Стала принцу казематом. Тільки й мертвий не уникне Він заслуженої кари І лишиться привселюдно Непохованим лежати.

Дон Хуан

Що ж, за зло таке, королю, Жде тебе швидка розплата, Бо на обрії вже бачу Я знамена португальські.

Король

Необхідно подивитись, Чи сказав мені він правду. Король іде.

Дон Хуан

Всі зачохлені знамена, І не чути барабанів,