Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- А про це, ми зараз і дізнаємось. Відчиняй двері! - Кенні наставив рушницю на комірчину.

Бармен акуратно відкрив двері і як ошпарений кіт відскочив назад. Алісон сидячи заснув у тісній кімнаті, між прибирального інвентарю, різноманітних миючих засобів, рушничків і серветок. Деякі із них, впали з полиці йому просто на голову.

- Прокидайся чуєш? - Кенні торкнувся ноги Алісона дулом своєї рушниці.

- Може не треба? - проскиглив бармен.

- Замовкни! 

- Буду бити! - пробурмотів напівсонний дебошир.

- Бос, якщо він прокинеться, він точно буде бити, сильно і боляче! - остерігся бармен.

- Годі тобі скиглити! - заткнув його Кенні. - Прокидайся покидьку! - він знову торкнувся того дулом рушниці, цього разу вже сильніше.

- Що? - отямився Алісон. - Ти? Прийшов за мною? - посміхнувся ледь притомний боксер.

- Якого біса ти розносиш мій бар? Щей відмовляєшся платити? - запитав Кенні.

- Твій бар? Ммм, голова, болить, усе тіло болить! - він поглянув на Кенні, що наставив на нього зброю.

- Йому видно добряче дісталося! - промовив бармен.

- І ти тут? Я ж казав, що в мене немає грошей, щоб платити. Міг би просто записати мене!

- Це серйозний заклад, а не базар! - обурився Кенні.

- У мене горе, розумієш? Мені просто треба забутися. Навіщо мене бити? І закривати у цій темні комірчині, наче пацюка якогось! - поскаржився Алісон.

- То чого ж ти такого зробив, що тобі треба забутися, га? - запитав Кенні вже знаючи наперед його відповідь.

- Ти вже знаєш, що я вчинив, то чого питаєш? - рівним тоном відповів Алісон.

- Знаю, але хочу переконатися, почути все з перших вуст, від очевидця подій! - Знущаєшся? Знущайся, всеодно я став таким як і ви, одним із вас, я такий же покидьок і вбивця, як усе ваше кодло!

- Ти б був охайнішим у своїх розмовах! - попередив Кенні.

- Хочеш, пристрели мене, щоб лишнього не говорив!

- Ти ще знадобишся босу, ой як знадобишся! - посміхнувся той.

- Звісно, що саме такі йому й потрібні, негідники і вбивці, які затикають свою совість у таких огибних містак, як твій паб!

- То все ж це правда?! 

- Правда, я вбив отих покидьків, вбив, не навмисне, я захищався, але всеодно хтось мусів би з ними поквитатися і доля для цього обрала мене! - тепер вже пгсиіхнувмя кріз біль Алісон.

- Дякуй, що я знайшов тебе раніше, тебе вже шукають і поліція і їхні дружки, якщо з поліцією можна домовитися, то з тими хто бажає помсти не все так просто! - заначив Кенні.

- Вони мене вб'ють? - запитав Алісон, не прибравши стомленої посмішки.

- А ти як думаєш? 

- Думаю що вб'ють, але прошу Кенні, опусти цю кляту рушницю, мені вже сьогодні вистачило наставленого дула в мою сторону, не хочу знову відчувати себе мішенню! - попросив він.

Кенні опустив рушницю і прибрав її віддавши бармену, що стояв поруч. Той акуратно взяв її до своїх рук і поступився кроком назад.

- Не хочеш, проте ти вже нею став!

- Я просто захищався, чорт забирай, віриш мені? - обурився він.

- Я тобі вірю, але що з цього? - знизив своїми худощавими плечима Кенні.

- Допоможи мені! Я не хочу помирати, щей від рук якихось бандюків, це найгірше, що може статися зі мною! 

- Я можу тобі допомогти, Бебіт може тобі допомогти!

- До біса твого Бебіта, це він розпустив беззаконня в нашому місті! - обурився Алісон.

- Ні, він той хто утримує його на прив'язі, інакше було б гірше! - Кенні хоч якось намагався виправдати того злочинця.

- Клята мафія, як вас тільки земля носить?

- Обережно зі словами боксерику, я не мафія, а культурна людина, законопослушна до тго ж! 

- Ти? - Алісон розсміявся з усіх своїх сил, що залишились в ньому після сьогоднішнього дня. - Кенні, твій бос Бебіт, а значить ти такий, як і всі інші його прихвостні, ти частина мафії і частина зла!

- Ти якраз підходиш на роль судді! - посміхнувся він йому у відповідь.

- Добре про вас говорив Матіас!

- Що ти сказав? Повтори. Матіас? Ти його бачив? Він знову говорив з тобою?

- Так, у нас була тепла розмова з тим порядним чоловіком і його друзями! - зізнався боксер.

- Ти говорив з Матіасом? Навіть з його друзями так? - знов перепитав Кенні.

- Говорив і усе про що він мене попереджав правда, варто було прийняти його пропозицію! - зітхнув Алісон.

- Яку ще пропозицію?

- Допомагати йому у добрій справі! Якби я погодився, то не сидів би отут зараз, увесь побитий і розбитий, не був би вбивцею, не зрівнявся б з злочинцями Мегавілю!

- Він ще в місті? - зацікавлено спитав Кенні, адже вбачав у цьому свою користь.