Читати книгу - "Клуб убивць, Макс Дикий"

— Ти така замислена останнім часом, — я воджу кінчиками пальців по її ніжній шкірі, а губами ліниво ковзаю по шиї. Ми все ще в ліжку і так не хочеться нікуди вставати. Останнім часом я став зовсім сентиментальним. — Про що думаєш?

— Так, про різне, — вона куйовдить моє волосся. — Про той твій сон…

— А, про той, — я усміхаюсь. — І що ти про нього думаєш?

— Думаю, що було б добре, якби він здійснився, — замислено каже вона. 

— Так, — я киваю і цілую її. — Уявляєш… Ти, я, дитина, друзі… Всі разом, десь далеко звідси. Десь, де тільки сонце і океан. І ніяких поганих людей. 

— Це буде вже скоро, — Енн замріяно усміхається. — Я відчуваю, що скоро ми забудемо про всі проблеми, і будемо жити щасливо.

— Приготуєш кави? Мені треба вже збиратися на зустріч, — я зітхаю. — Кляті вершники… ще там не все в порядку. Але тобі вбивати я більше не дам, Енн. 

— Так. зараз приготую… Тільки не кажи. що ти сам берешся за їхню роботу, — вона зазирає мені в очі. — Це небезпечно!

— Я оберу нових вершників, все буде добре, — запевняю я її. — Просто вдвох їм важко. Треба знайти двох замість Чуми, яка відмовилась продовжувати працювати, і мертвої Війни. І не тобі казати мені про небезпеку… Сама он замість вершниці вбила "султана" зовсім нещодавно. Зараз, коли думаю, що дозволив тобі… Чорт, я не мав цього робити, Енн. Не мав дозволити тобі забруднити руки кровʼю. Ти — хороша людина, я ж знаю…

 — Не говори про те, — вона хитає головою. — Ти ж мене знаєш, я не надто сентиментальна. Якщо це не стосується тебе… Мене не мучить совість, бо Султан був падлюкою, яка не гідна жити на землі. Тому не турбуйся про цею 

— У мене є певні кандидати, — я беру з тумби телефон і показую їй екран. Я вже знайшов тих, хто міг би стати на бік "Бога". —  Тепер лишається тільки обрати, хто з них кращий і надійніший. Піду зроблю нам каву, — я залишаю їй мобільний. — Переглянь кандидатів, у тебе гарне шосте чуття. Скажеш, які тобі приглянулись, добре? 

 — Добре, — киває вона. — Давай, погляну…

***

Робити все разом із нею якось набагато простіше, ніж самому. Ніби весь той вантаж, який раніше був на мені, зараз розподілився по-рівну.

Я призначаю зустріч з новими вершниками, а ще програмую все так, щоб у Енн теж був доступ. Якщо в якийсь день я не відміню відправку паролів на її пошту, то вона отримає повний доступ до адмінського профілю "Є-петиції” і до всіх моїх листувань, які я зберіг про всяк випадок. 

Не хочеться думати про погане, але Нік все ж може впіймати мене. Тоді Енн зможе сконтактувати з Богом. У неї будуть докази, він не зможе вбити її. Я залишу їй інструкцію, як втекти з країни, а потім вона віддасть "є-петицію" в повний контроль "Богу". 

Також я купую їй чорну фарбу для волосся. Миттєву дорожню, якусь дуже дорогу. Добре, що я для документів обрав саме чорне волосся, бо всі інші фарби були б непередбачувані(так мені сказали в магазині). 

Коли вже йду додому, пишу Ніку:

"Знаєш, здається, в мене зʼявилось щось дорожче за мою місію. Це так дивно… У тебе є щось таке?"

“Так, є”, — відповідає він. 

"Але від своєї "місії" схопити мене і Бога ти все одно не відмовишся?" — це скоріше риторичне питання. Але все ж, мені б хотілось, щоб той сон здійснився. Де ми дружимо. Де наші родини дружать. І діти.

"Якби ти сам відмовився від цієї “місії”, я б більше не переслідував тебе, — пише Нік. — Дав би тобі втекти, змінити ім’я і почати нове життя. Може. це неправильно, але я б відпустив тебе.”

"Моя дівчина прохала мене саме так і вчинити, Ніку, — я сьогодні якийсь аж надто відвертий. — Але я не можу пробачити тих людей. Я не хочу, щоб злодії знову перестали боятися і хаос повернувся. Ти ж бачиш, злочинність в Києві і навіть в Україні в цілому сильно знизилась. І ти розумієш, чому це трапилось. Значить, я все роблю правильно. І ані ти, ані вона не зупините мене". 

“Я б на твоєму місці послухав її”, — відповідає Нік. 

"Я дуже кохаю її. Дуже. Але є речі важливіші за кохання. Я піду вабанк. Я маю перемогти і заради неї теж. Не суйся під ноги, бо, хоч я особисто і не зможу вбити тебе, інші не зупиняться… Деякі не слухатимуть того, що я кажу, це небезпечно для тебе." 

“Що ти плануєш зробити? — запитує він. — Це безглуздо — продовжувати. Навіть вбивць у тебе вже майже немає…”

"Я знайду нових. Це не така проблема. А коли моя дівчина буде в безпеці, більше мене ніщо не буде стримувати. Тож відступись зараз. Це буде найкращим варіантом для тебе…"