Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Фламандська дошка 📚 - Українською

Читати книгу - "Фламандська дошка"

658
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фламандська дошка" автора Артуро Перес-Реверте. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 94
Перейти на сторінку:
здогадалися, що ви кінь, а не слон?

— Завдяки цілому ряду більш або менш важливих ознак. Вирішальною стала символічна роль слона як довіреної фігури королівської пари, я вже згадував це. Ви, Сесаре, грали в усьому цьому надзвичайну роль: білого слона, перевдягненого в чорну королеву, який діє то по один, то по інший бік шахівниці… І саме це зумовило вашу поразку в партії, яку ви, хоч як це дивно, розпочали саме задля цього: щоб програти. І останнього удару, що добиває вас, припиняючи ваші муки, завдає ваша ж рука: білий слон з’їдає чорну королеву, антиквар, приятель Хулії, власною грою викриває гравця-невидимку, скорпіон жалить себе своїм хвостом… Запевняю вас, це вперше в житті я став свідком самогубства, розіграного на шахівниці, й до того ж так майстерно.

— Чудово, — мовив Сесар, і Хулія не зрозуміла, що той мав на увазі: аналіз Муньйоса чи власну гру. — Скажіть мені, однак… У чому, на вашу думку, полягає моя ідентичність із чорною королевою та білим слоном?

— Гадаю, якщо вдаватися до подробиць, це забере у нас цілу ніч, а на обговорення всіх деталей довелося 6 витратити не один тиждень… Зараз я можу говорити лише про те, що побачив на шахівниці. 'А побачив я роздвоєну особистість: темне, чорне зло, Сесаре. Вашу жіночу сутність, пам’ятаєте? Ви самі якось попросили мене це проаналізувати: особистість уражену, пригнічену власною двоїстістю, виклик усталеному порядку, поєднання ворожих та гомосексуальних імпульсів… Усе це, втілене під чорним убранням Беатріси Бургундської, або — що те саме — шахової королеви. А з іншого боку цьому, наче денне світло, протистоїть ваша любов до Хулії… Цей другий стан для вас так само тяжкий: чоловіче начало з відповідними нюансами, естетика ваших лицарських вчинків — те, чим ви хотіли бути, але не стали. Роже Араський, втілений не в коні і не в лицарі, а в елегантному білому слоні… Як ви гадаєте?

Сесар зблід і немов закляк, і це вперше в житті Хулія бачила його таким, паралізованим від здивування. За кілька секунд, що здалися їй цілою вічністю, коли чути було лише цокання настінного годинника, який відміряв плин цієї тиші, в кутках безкровних губ антиквара окреслилася слабка посмішка. Але цього разу то був машинальний порух, звичайне скорочення м’язів у відповідь на безжальний розтин, що зробив йому Муньйос та ще й заявив про це вголос, кинув просто в обличчя, як кидають рукавичку.

— Розкажіть мені про цього слона, — хрипко попросив він.

— Розкажу, якщо ви просите, — очі Муньйоса пожвавішали, в них спалахнув лихоманковий блиск після того, як він зробив вирішальні ходи. Він відплатив суперникові за сумніви та вагання, які той змусив його пережити перед шахівницею: це був його професійний реванш. І, збагнувши це, Хулія зрозуміла також і те, що в якийсь момент їхньої партії шахіст уже був повірив у власну поразку.

— Слон, — провадив далі Муньйос, — фігура, яка найбільше уподібнюється до Гомосексуалізму завдяки своїм діагональним проникливим ходам… Так. До того ж ви взяли на себе чудову роль в образі цього слона, котрий боронить безпорадну білу королеву, а в ендшпілі, в пориві величної зваги — спланованому від самого початку — завдає смертельного удару власній темній сутності, а ще дає своїй улюбленій білій королеві повчальний та моторошний урок… Усе це я прозирав поступово, узгоджуючи між собою різні здогади. Але ви не грали в шахи. Тому спочатку були поза підозрою. Однак згодом, коли я вже мав деяку певність, це збивало мене з пантелику. Розвиток партії був надто досконалим для звичайного шахіста і неймовірним для простого любителя… Насправді це й досі спантеличує мене.

— Все має своє пояснення, — озвався Сесар. — Втім, не хочу вас переривати, дорогенький. Продовжуйте.

— Власне, це майже все. Принаймні тут і на сьогодні. Альваро Ортегу міг убити хтось, хто був із ним знайомий, але мені було мало що відомо про це. А от Менчу Роч ніколи б не відчинила двері незнайомцеві та ще й за таких обставин, про які розповів Макс. Тоді в кав'ярні ви сказали, що вже майже не залишилося підозрюваних, і це було правдою. Я спробував розв’язати цю задачу, вдавшись до послідовного ряду аналітичного наближення. Лола Бельмонте не могла бути моїм суперником: я зрозумів це, коли її побачив. І її чоловік також. Що ж до дона Мануеля Бельмонте, його цікаві музичні парадокси дали мені поштовх для багатьох роздумів… Однак підозрювати його було б занадто. Його здібності як шахіста були нижчими за всі інші. До того ж він інвалід, а це виключало можливість його нападу на Альваро та Менчу… Можливий дует «дядько-племінниця» — якщо взяти до уваги білявку в плащі — також не витримав детального аналізу: чого б це вони мали красти те, що однаково належало їм?.. Стосовно ж Монтегріфо я дещо з’ясував і знаю, що він не має жодного стосунку до шахів. А крім того, Менчу Роч нізащо не відчинила б йому двері того ранку.

— Отже, залишався тільки я.

— Ви вже знаєте, що, коли виключити все неможливе, те, що залишиться, хоч яким неймовірним воно б здавалося, неодмінно має бути правдою.

— Я це пам’ятаю, дорогенький. І вітаю вас. Я радий, що не помилився щодо вас.

— Саме тому ви мене вибрали, еге ж?.. Ви знали, що я виграю партію. Ви хотіли бути переможеним.

Сесар поблажливо посміхнувся, даючи зрозуміти, що це не має жодного значення.

— Я справді очікував на це. Я вдався до ваших добрих послуг, оскільки Хулія потребувала когось, хто б супроводив її в спуску до пекла… Бо цього разу я мусив обмежитися роллю диявола й зіграти її якомога краще. Супутника тобі даю. Саме так я і вчинив.

Щойно він вимовив це, очі дівчини спалахнули. В її голосі вчувалися металеві нотки.

— Ти грав не диявола, а Бога. Вирішував, де добро, де зло, кому жити, а кому вмирати.

— Це була твоя гра, Хуліє.

— Брешеш. Твоя. А я була лише приводом, от і все.

Антиквар невдоволено відкопилив губу.

— І ти нічого не розумієш, моя люба. Втім, тепер це не має великого значення… Подивися в будь-яке дзеркало — і, можливо, ти збагнеш, що я правий.

— Пішов ти, Сесаре, зі своїми дзеркалами…

Він глянув на неї, і в його очах був справдешній біль — так дивляться несправедливо скривджені собаки та діти. Та поступово німий, сповнений абсурдної відданості докір згас у блакитних очах, і його погляд зробився відчуженим, задивленим у пустку й дивним чином вологим. І тоді антиквар повільно

1 ... 81 82 83 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фламандська дошка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фламандська дошка"