Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Відродження 📚 - Українською

Читати книгу - "Відродження"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відродження" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 113
Перейти на сторінку:
методи), але я вже стара людина, зі звичками старої людини, тому вважаю, що важливе ділове спілкування слід вести за допомогою листів і, за можливості, писаних від руки. Як бачиш, «від руки» все ще для мене можливо, хоча не знаю, чи надовго. Восени 2012-го в мене був мікроінсульт, і ще один, серйозніший, минулого літа. Сподіваюся, ти пробачиш мені за огидний стан мого почерку.

Маю ще одну причину звертатися до тебе листом. Видаляти електронні повідомлення аж надто легко. Знищити ж листа, над яким хтось трудився з пером і чорнилом, трохи тяжче. Я напишу на зворотному боці конверта рядок, щоб збільшити свої шанси на те, що ти прочитаєш. Якщо відповіді не буде, я муситиму вислати емісара, але це дуже небажано, бо час спливає.

Емісар. Мені не сподобалось, як це прозвучало.

Коли ми бачилися востаннє, я просив тебе стати моїм асистентом. Ти відмовився. Я прошу ще раз — і цього разу точно знаю, що ти погодишся. Ти мусиш погодитися, бо моя робота сягнула завершального етапу. Усе, що лишилося, — провести останній дослід. Я певен, що він буде успішним, але перейти до нього самотужки не наважуся. Мені потрібна допомога і, що не менш важливо, потрібен свідок. Повір мені, коли я кажу, що твоя ставка в цьому експерименті така сама велика, як і моя власна.

Ти думаєш, що відмовишся, але я досить добре тебе знаю, мій давній друже, тож вважаю, що, прочитавши вкладений лист, ти зміниш думку.

З найкращими побажаннями, Чарльз Д. Джейкобз

Надворі нетямився вітер, сипав снігом, наче дрібним піском, у скляні шибки дверей. Невдовзі дорога до Боулдера стане непроїжджою (якщо вже не стала). Я тримав маленький конверт і думав: «Щось сталося». Не хотів знати, що саме, але відчуття було таке, що повертати назад пізно. Я сів на сходи, що вели до мого помешкання, й під супровід сердитих ударів вітру, від яких здригався будинок, розпечатав другий конверт. Почерк був так само нетвердим, як і в Джейкобза, та сповзав до низу сторінки, але я впізнав його вмить. Авжеж, упізнав — бо колись отримував любовні листи (часом — доволі відверті), писані цією рукою. У шлунку замлоїло, і на мить я злякався, що от-от знепритомнію. Я похилив голову, рукою, що не тримала листа, прикрив очі й стиснув скроні. Коли слабкість минула, я відчув себе дуже нещасним.

І прочитав листа.

25 лютого 2014 р.

Шановний пасторе Джейкобз,

Ви моя остання надія.

Здається, я збожеволіла — таке писати, але це правда. Я звертаюся до Вас, бо моя подруга Дженні Ноултон наполегливо радить це зробити. Вона має ліцензію медсестри й каже, що ніколи не вірила в чудесні зцілення (хоча в Бога вірить). А кілька років тому побувала на Вашому сеансі зцілення у Провіденсі, штат Род-Айленд, і там Ви вилікували її від артриту, такого сильного, що вона не могла вже стискати й розтискати руки та «сиділа» на оксиконтині. «Я переконувала себе, що йду лише послухати, як співає Ел Стемпер, бо в мене були всі його старі платівки, коли він виступав із «Во-Лайтс», — сказала вона мені. — Але десь глибоко в душі я, напевно, знала, навіщо прийшла, бо коли він спитав, чи є люди, які хочуть зцілитися, я стала в чергу». Вона каже, що, коли Ви торкнулися її скронь кільцями, то не тільки біль у кистях рук і самих руках зник, але разом із ним пропала й потреба приймати оксі. У це мені вірилося ще важче, ніж у те, що артрит можна вилікувати, бо в нас тут, де я живу, багато людей вживають ці ліки, і я знаю, що «зістрибнути» дуже важко.

Пасторе Джейкобз, у мене рак легень. Під час променевої терапії випало все волосся, а від хімії я весь час блювала (втратила 60 фунтів[147]), та після всіх цих пекельних мук рак нікуди не дівся. А тепер лікар хоче, щоб я лягла на операцію — видалити одну легеню, але моя подруга Дженні всадовила мене й сказала: «Дорогенька, зараз ти почуєш сувору правду. Коли вони таке роблять, це значить, що вже запізно, і вони це знають, але все одно роблять, бо більше нічого не лишається».

Я перегорнув сторінку. У голові важко гупало. Уперше за багато років я пошкодував, що я не під кайфом. Під кайфом я зміг би дивитися на підпис, який чекав мене внизу, не відчуваючи бажання закричати.

Дженні каже, вона читала про Ваші зцілення в Інтернеті й дізналася, що, крім неї, вилікувалося ще чимало людей. Я знаю, що Ви більше не їздите країною. Може, Ви на пенсії, а може, хворієте чи навіть померли (хоча я молюся, щоб це було не так, як заради Вашого добра, так і заради мого). Та навіть якщо Ви в доброму здоров’ї, то, можливо, не читаєте вже пошту. Тому я знаю — це те саме, що покласти лист у пляшку й кинути за борт, але щось (не лише Дженні) підштовхує мене спробувати. Зрештою, іноді якусь із цих пляшок виносить на берег і хтось читає того листа.

Від операції я відмовилася. Ви справді моя остання надія. Я знаю, що вона примарна і, мабуть, дурна, однак у Біблії написано: «З вірою все можливе». Чекатиму відповіді… якщо вона буде. У будь-якому разі хай Вас Господь благословляє й береже.

З надією,

Астрід Содерберг

Морґан-Пітч-роуд, 17

О-в Маунт-Дезерт, штат Мен 04550

(207) 555-6454

Астрід. Господи Боже.

Знову Астрід, тепер, по стількох роках. Я заплющив очі й побачив, як вона стоїть під пожежною драбиною, а її молоде й прекрасне личко облямоване хутром парки.

Розплющивши очі, я прочитав нотатку, яку Джейкобз зробив під її адресою.

Я бачив її карту й останні знімки. Ти можеш мені вірити — як я вже сказав у супровідному листі, у мене свої методи. Радіація й хіміотерапія зменшили пухлину в лівій легені, але не знищили її, а на правій легені вже з’явилися нові плями. Її стан важкий, але я можу її врятувати. Щодо цього теж можеш мені вірити. Але такий рак — наче пожежа в сухих чагарниках. Він дуже швидко поширюється. У неї мало часу, ти повинен вирішувати негайно.

«Якщо його так мало, чорт забирай, — подумав я, — то чого ж ти не подзвонив чи не прислав свою угоду з дияволом «Експрес-мейлом»[148]?»

Але я знав відповідь. Він хотів, щоб часу було обмаль, бо його цікавила

1 ... 81 82 83 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Відродження"
Nikoletta
Nikoletta 11 березня 2024 21:39

Цікава книжка, кінець дуже лавкрафтовський, це незвично для мене👍 рекомендую до читання👍