Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

У цей момент салат застряє у мене в горлі. Я просто не в змозі зрушити, не виходить навіть перевести погляд на Даміра. О боже… Як ми познайомилися… хіба таке можна розповідати? Від того, що Дамір може сказати: «Я купив її цноту в обмін на велику суму», стає погано. Я ж зараз провалюся тут під землю від нестерпного сорому.

– У ресторані, – ніби крізь цупку вату доноситься до мене голос Даміра. – Вона там була на корпоративі із колективом зі своєї роботи.

– І що ти зробив, щоб привернути увагу такої красуні? – зі щирою зацікавленністю запитує Вільдана.

– Дав по пиці її начальнику.

Її видих звучить настільки здивовано, що я відразу перемикаюся на діалог, заштовхавши подалі паніку. Вільдана дивиться на мене на всі очі:

– Поліно, це правда?